Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №826/19725/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/19725/15

адміністративне провадження №К/9901/14588/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року (головуючий суддя Грищенко Т.М., судді: Мацедонська В.Е., Мельничук В.П.) у справі №826/19725/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 68 від 09 квітня 2015 року «Щодо визнання нікчемними правочину».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача № 68 від 09 квітня 2015 року «Щодо визнання нікчемними правочину».

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемко Р.А. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем було дотримано порядок та процедуру щодо виявлення нікчемного правочину, повідомлення про його нікчемність та відповідно звернення до суду для застосування наслідків його нікчемності. Наявність чи відсутність наказу жодним чином не впливає на дійсність чи недійсність вчиненого позивачем правочину. Наголошено на тому, що видання спірного наказу відноситься до повноважень відповідача, але є його правом, а не обов'язком. Наказ є внутрішнім розпорядженням Уповноваженої особи, а відтак останній не породжує, змінює чи зупиняє права та обов'язки інших осіб.

Крім того, заявником касаційної скарги після відкриття касаційного провадження подано заяву про закриття провадження у справі з підстав того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, вважаючи, що даний спір підсудний судам господарської юрисдикції.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2014 року № 424 «Про віднесення ПAT «Єврогазбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 липня 2014 року прийнято рішення № 57 про запровадження з 17 липня 2014 року тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 17 липня 2014 року по 17 жовтня 2014 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПAT «Єврогазбанк».

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПAT «Єврогазбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 листопада 2014 року № 121 «Про початок процедури ліквідації та виведення банку з ринку». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2014 року № 150 «Про призначення уповноваженої особи Фону на ліквідацію ПAT «Єврогазбанк» з 19 грудня 2014 року, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПAT «Єврогазбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

09 квітня 2015 відповідачем видано наказ № 68, яким визнано нікчемним договір про розірвання договору іпотеки, укладеного 25 лютого 2014 року між ПAT «Єврогазбанк» та ОСОБА_2, відповідно до якого було достроково припинено іпотеку нежилого приміщення - 53/100 частин (від місць спільного користування - 375,7 кв.м.), загальною площею 199.20 кв.м. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №84927680000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що забезпечував зобов'язання ПП «Л-ДЖАСТІС» за кредитним диткором № 710-250613 від 25 червня 2013 року.

Вжито заходів до звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення 53/100 частин (від місць спільного користування 375,7 кв.м.), загальною площею 199,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84927680000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення грошових вимог AT «ЄВРОГАЗБАНК» до ПП «Л-ДЖАСТІС» за кредитним договором № 710-250613 від 25 червня 2013 року.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю наказу Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А., про визнання нікчемними договору, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ не містить жодної підстави нікчемності правочинів, що укладені позивачем з банком, які передбачені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, відповідач не мав відповідних повноважень на видання спірного наказу, оскільки повноваження щодо видання такого наказу могли б бути реалізовані Уповноваженою особою на етапі тимчасової адміністрації, в той час, як в даному випадку спірний наказ винесено у період ліквідації банку.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Єврогазбанк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й боржників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором про розірвання договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_2, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.

При цьому суд не приймає до уваги заяву відповідача про закриття провадження у справі з підстав непідсудності даного спору адміністративному суду з огляду на те, що вказана заява подана поза межами строку на касаційне оскарження, і з урахуванням того, що окрім як у вказаній заяві учасник справи не оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а тому приписи частини шостої статті 346 КАС України у даному випадку не застосовуються, справа підлягає розгляду Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.

Таку правову позицію висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №826/19725/15 слід скасувати та закрити провадження у цій справі.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №826/19725/15 скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду