Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №816/571/17

касаційне провадження №К/9901/41732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді: Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.) у справі № 816/571/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень від 31.01.2017 №000003/16-31-40-02/НОМЕР_1 та №000004/16-31-40-02/НОМЕР_1.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01.06.2017 адміністративний позов залишив без задоволення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2017 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: частини дванадцятої статті 15, статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481, частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини першої статті 86, статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що факт продажу неповнолітній особі алкогольного напою у магазині, належному позивачу, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Переглядаючи оскаржене судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01.12.2009 та здійснював господарську діяльність як власник і реалізатор у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Працівниками Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 17.05.2016 №368929, яким зафіксовано факт продажу 08.05.2016 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 алкогольного напою (пляшки пива «Чернігівське світле» ємністю 2,5л.) особі, яка не досягла 18 років - ОСОБА_2

Фактичною підставою для складення вказаного протоколу слугували матеріали розслідування кримінального провадження №12016170260000494 за фактом виявлення 09.05.2016 трупу неповнолітньої ОСОБА_3.

Вказані матеріали направлені до адміністративної комісії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області на розгляд, за результатами якого прийнято постанову від 11.07.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510грн.

Вказана постанова від 11.07.2016 була оскаржена ОСОБА_1 у судовому порядку. Постановою Миргородського районного суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі № 541/2211/16-а (провадження №2-а/541/89/2016) позов ОСОБА_1 був задоволений в повному обсязі: скасовано постанову адміністративної комісії адміністративної комісії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.07.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 510грн. Таке судове рішення відповідно до інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є відкритою для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, набрало законної сили 22.11.2016.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області 20.12.2016 отримано лист Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 20.12.2016 №6911/115/111/01 щодо вжиття дієвих заходів з метою усунення причин та умов, що сприяють пияцтву серед дітей.

В свою чергу, 31.01.2017 Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області прийняло:

податкове повідомлення-рішення № 000003/16-31-40-02/НОМЕР_1, яким на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років) застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 6800грн.;

податкове повідомлення-рішення № 000004/16-31-40-02/НОМЕР_1, яким на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії) застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17000грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджується факт вчинення позивачем порушень.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази, які покладені в основу висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень отримані в рамках кримінального провадження, а не під час складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Частинами четвертою та п'ятою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6800 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

У частині другій статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) до суб'єкта господарювання застосовується штраф в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР забороняє здійснювати продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а також здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім столових вин) за відсутності відповідної ліцензії. У разі здійснення зазначеної діяльності до суб'єкта господарювання застосовується відповідна відповідальність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постанову адміністративної комісії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.07.2016 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке полягало у продажі алкогольного напою неповнолітній особі, скасовано судовим рішенням (постановою Миргородського районного суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі № 541/2211/16-а), яке набрало законної сили.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що постанова від 11.07.2016 не відповідала вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення; сплинули строки притягнення до адміністративної відповідальності; ні позивач, ні відповідач - Ромоданівська селищна рада не надали доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), згідно з якою вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, дійшов висновку про непідтвердженість факту вчинення позивачем порушень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, які слугували підставою для прийняття спірних рішень про застосування фінансових санкцій.

Утім, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що висновки іншого суду щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку та не звільняє від процесуального обов'язку офіційного з'ясування всіх обставин справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо підтвердження факту вчинення позивачем порушень вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, посилався на те, що такі висновки ґрунтуються виключно на матеріалах розслідування кримінальної справи (протокол допиту неповнолітньої громадянки ОСОБА_2 від 09.05.2016, протокол допиту неповнолітньої громадянки ОСОБА_4 від 09.05.2017, свідоцтво про народження ОСОБА_2.

Дійсно, встановлені в ході досудового слідства у кримінальній справі обставини та факти не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій). Згідно з частиною третьою статті 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Утім, у спірній ситуації матеріали кримінального розслідування у кримінальній справі, в якій позивач не є обвинуваченим у вчиненні злочину, містять інформацію щодо предмету доказування у адміністративній справі, що розглядається, та мають певну процесуальну форму, а тому повинні були оцінюватися судом за правилами статті 86 Кодексу адміністративного суду України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) разом з іншими доказами в їх сукупності.

Надаючи оцінку протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції вказав, що такий документ не містить інформації про те, що придбане пиво було саме алкогольним, а також ціни такого пива.

Утім, інші матеріали справи (зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 17.05.2016 №368929), як встановлено судами попередніх інстанцій, містять відомості про факт продажу ОСОБА_2 пляшки пива «Чернігівське світле» ємністю 2,5л., що забезпечує можливість ідентифікувати вміст алкоголю в такому виді продукції названої торгової марки.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення попередніми судовими інстанціями процесуального питання), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У порушення вищезазначених вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції не вчинив усіх необхідних дій для з'ясування обставин справи, зокрема судом не допитано свідків для перевірки достовірності їхніх пояснень, наданих в межах розслідування у кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі № 816/571/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк