Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №810/898/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №810/898/17

адміністративне провадження №К/9901/30928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 810/898/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 03.10.2016 № 000039/10-08-21-00/2824901557.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реалізація алкогольних напоїв здійснювалася у визначеному для цього місці торгівлі, яке відповідає вимогам чинного законодавства, тому вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» позивачем не порушено.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2017 у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким адміністративний позов задовольнив:

- визнав протиправним та скасував рішення Вишгородської ОДПІ від 03.10.2016 №000039/10-08-21-00/2824901557 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Вишгородська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями НОМЕР_2 місцем торгівлі ФОП ОСОБА_2 визначено АДРЕСА_1, магазин-кафе, а алкогольна продукція зберігалась не в магазині-кафе, а біля нього, тобто поза межами, визначеними ліцензією. Крім того, Вишгородська ОДПІ зауважила, що судом апеляційної інстанції неналежним чином досліджено договір оренди № 1 від 03.01.2016, оскільки такий договір є нікчемним з моменту його укладання.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вишгородської ОДПІ.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, а касаційну скаргу просив залишити без задоволення.

01.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 04.11.1999.

Відповідно до ліцензії НОМЕР_2 від 28.01.2016 ФОП ОСОБА_2 має право займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями.

12.09.2016 працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, наказу від 31.08.2016 № 499, направлень на перевірку від 12.09.2016 № 5140 та №5141 проведено фактичну перевірку магазину-кафе за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_2, з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме - за межами магазину-кафе на літній площадці розміщено холодильне обладнання, в якому зберігаються алкогольні напої (пиво в асортименті). Результати перевірки зафіксовано в акті від 12.09.2016 № 2390/1000/14/2824901557.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Вишгородською ОДПІ 03.10.2016 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000039/10-08-21-00/2824901557, яким до позивача за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на підставі абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії рішенням ГУ ДФС у Київській області від 16.12.2016 № 2350/14/10-36-10-01-04 та рішенням ДФС України від 23.02.2017 № 2663/Д/99-99-11-05-0125 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в діях позивача відсутні ознаки складу правопорушення для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон).

Відповідно до статті 16 Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 1 Закону визначено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідно до положень статті 15 Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру (чинному на момент виникнення спірних правовідносин). Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 (далі - Порядок № 251).

Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 251 до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 251 заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

До заяви додаються: документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту; нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

При цьому, у вказаному нормативному акті не передбачено внесення до Єдиного реєстру відомостей щодо інших, ніж приміщення, об'єктів, які можуть вважатися місцем зберігання алкогольних виробів.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі (частина 37 статті 15 Закону).

З наведеного випливає, що здійснення зберігання алкогольних напоїв у місці їх реалізації не потребує внесення такого місця до Єдиного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренду від 03.01.2016 № 1 позивачу на праві тимчасового користування належить магазин-кафе та прилегла до нього територія (земельна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Наведена адреса збігається з місцем торгівлі, зафіксованому у ліцензії НОМЕР_2.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин контролюючим органом не було виявлено факту зберігання позивачем алкогольних напоїв у місці, яке є місцем зберігання у розумінні статті 15 Закону. Фактично в акті перевірки ГУ ДФС у Київській області зафіксовано наявність товару, запропонованого до продажу, в місці його реалізації, що не може вважатися місцем зберігання.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях позивача порушення порядку зберігання алкогольних напоїв, у зв'язку з чим підстави для притягнення його до відповідальності згідно з абзацом 9 частини другої статті 17 Закону відсутні.

Доводи відповідача щодо нікчемності договору оренди від 03.01.2016 № 1 суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки докази визнання його у судовому порядку недійсним Вишгородською ОДПІ не надано.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова