Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №810/3131/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №810/3131/17

адміністративне провадження №К/9901/60842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі №810/3131/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №810/3131/17.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №810/3131/17 та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №810/3131/17.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 визнано за можливе проведення касаційного розгляду справи №810/3131/17 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 18.12.2018.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 6, 7, 8, 9, 10, частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою).

Зокрема, податковий орган вказує на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Водночас відповідач зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено строкових обмежень звернення до суду апеляційної інстанції протягом року, за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідач вважає, відсутність належного фінансування з боку держави, недостатність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. На думку заявника, приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (надання документа про сплату судового збору у розмір визначеному законом) та своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» не скористалося своїм правом та не надало відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2017 (у порядку письмового провадження ) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.06.2017 №0023331401, №0023341401 та №0023381406.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції вперше 01.03.2018, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху та зобов'язано заявника протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному Законом України «Про судовий збір» та належним чином засвідченого документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем 26.03.2018 на адресу суду направлено клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому відповідачем порушено питання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю коштів для такої сплати.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено частково, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на терміном у сім днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали. У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення апеляційного провадження у справі № 810/3131/17 - відмовлено.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 відповідачем 12.03.2018 на адресу суду направлено повторне клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору. Вказане клопотання мотивовано необхідністю додаткового часу для сплати судового збору у даній справі, оскільки на момент звернення з вказаним клопотанням платіжний документ на адресу податкового органу не надходив.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про продовження стоку на усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернуто заявнику, оскільки доказів на підтвердження існування об'єктивних перешкод для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк заявником не надано.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області вдруге 02.07.2018, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження. В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на момент подання апеляційної скарги вперше Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області було позбавлене можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі через відсутність бюджетних асигнувань необхідних для такої сплати, що в свою чергу призвело до повернення апеляційної скарги останньому з незалежних від нього причин.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом неповажними, та встановлено заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, яке мотивовано відсутністю видатків на оплату судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.08.2018 заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишив без задоволення та відмовив заявнику на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.

На думку відповідача, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на апеляційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску, адже порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Також, податковий орган зазначає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду апеляційної інстанції, тобто підтвердження своїми фактичними діями власний намір оскаржити судове рішення своєчасно, та приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом) є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження. Порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наведені заявником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22.05.2015 №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної, що підстави викладені відповідачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження для визнання причин пропуску такого строку поважними - відсутні.

Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд постановивши ухвалу від 01.08.2018 дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №810/3131/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №810/3131/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду