Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2021 року у справі №520/11205/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 520/11205/2020

адміністративне провадження № К/9901/5980/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Калашнікової О. В.

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (суддя - Сагайдак В. В. ), постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (головуючий суддя: Бегунца А. О., судді: Мельнікової Л. В., Резнікової С. С. )

І.

СУТЬ СПОРУ

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Харківської області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно із частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними ~law37~ від 13 квітня 2020 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 160661,96
грн., з яких: 24047,62 грн. за квітень 2020 року, 39868,42 грн. за травень 2020 року, 18937,50 грн. за червень 2020 року, 49402,17 грн. за липень 2020 року та 28406,25 грн. за серпень 2020 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 18 квітня 2020 року суддівська винагорода позивачу нараховується із відповідними обмеженнями, а саме - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" №4454-VI від 23 лютого 2012 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

4. За період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року позивачці нарахована та виплачена суддівська винагорода відповідно до статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, що підтверджується довідкою №137 від 02 вересня 2020 року, виданої Господарським судом Харківської області.

5. Не погодившись з загальною сумою обмеження суддівської винагороди у зазначений період у розмірі 160661,96 грн., позивачка звернулась до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позовні вимоги задоволено.

6.1 Визнано протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно із частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними ~law42~ від 13 квітня 2020 року.

6.2 Зобов'язано Господарський суд Харківської області нарахувати та сплатити позивачці невиплачену суддівську винагороду на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 160661,96 грн.

6.3 Звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

7. Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів. ~law44~ не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди. Також судами визнано невідповідність ~law45~ принципу якості закону, визначеному Європейським судом з прав людини.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

8. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою, підставою для відкриття стала відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 та 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та статті 130 Конституції України (пункт 3 частини 4 статі 328 КАС України).

10. Також вказаною ухвалою суду касаційної інстанції відстрочено ДСА України сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді.

11. У касаційній скарзі зазначено, що передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно із частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

12. Також представник ДСА України наголосив, що з 18 квітня 2020 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX).

13. Господарський суд Харківської області подав відзив на касаційну скаргу. У відзиві зазначено, що питання застосування ~law49~ було предметом обговорення вищим органом суддівського самоврядування - Радою суддів України. У прийнятому за результатами обговорення рішенні №22 від 24 квітня 2020 року розпорядникам коштів рекомендовано керуватися положеннями статті 58 Конституції України та застосовувати обмеження у виплаті суддівської винагороди, встановлені ~law50~, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).

14. Відповідач у відзиві зазначив, що ~law51~ втратив чинність лише 28 серпня 2020 року. Господарський суд Харківської області визнає, що згадані правові норми не відповідають Конституції України, проте, у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року вони мали законну силу. Наразі у відповідача відсутні бюджетні асигнування для виконання рішень суду про зобов'язання нарахувати та сплатити недоплачену частину суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року, що може вплинути на порядок та ефективність виконання таких рішень суду.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

15. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

17. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

18. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі-Закон № 1402-VIII) зазначено, що Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі-Закон № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

19. За ~law54~ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до ~law55~ можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

20. Відповідно до ~law57~ суддівська винагорода регулюється ~law58~ та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

21. За ~law59~ суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено ~law60~. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

22. Відповідно до ~law61~ (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції ~law62~) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року

23.18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі-Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу 1 якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX (далі-Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, ~law65~, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).

24. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ~law66~ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" ~law67~.

25. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Частинами 1 -3 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені Частинами 1 -3 статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

28. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування спірного обмеження для суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року.

29. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

30. З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із ~law68~.

31. З цією конституційною нормою співвідносяться норми ~law69~, які у поєднанні (системному зв'язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

32. Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій). Окрім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина 4 статті 7 КАС України).

33. Розмір суддівської винагороди визначено у ~law70~, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання є законом про судоустрій в значенні частини 2 статті 130 Конституції України.

34. Зміни до ~law71~ в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, у період з квітня по травень 2020 року не вносилися, тому відсутні законні підстави для обмеження її виплати десятьма прожитковими мінімумами.

35. Щодо ~law72~ (яким внесено зміни до ~law73~, зокрема доповнено його ~law74~), колегія суддів Верховного Суду зазначає, що ~law75~ не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до ~law76~ (стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності ~law77~, має вирішуватися на користь ~law78~.

36. Для спірних правовідносин спеціальними є норми ~law79~, які попри те, що в часі ~law80~ прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень ~law81~ (у редакції ~law82~). Ще раз підкреслюємо, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож "спеціальність" ~law83~, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її "продовженням", у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

37. Необхідно зауважити, що ~law84~ (у редакції ~law85~) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині 2 статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України (далі - БК України). Закон про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

38. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку мовиться вище.

39. Зважаючи на вказане, колегія суддів констатує, що обмеження виплати позивачці, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі ~law86~ (зі змінами, внесеними ~law87~; тут ці закони - у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним.

40. Проте, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зобов'язали відповідача нарахувати та виплатити позивачці суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням виплачених у цей період сум та з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

41. Разом з тим, судами не враховано, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом згаданого періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати. Це, втім, не заперечує того, що виплата позивачу протягом спірного періоду суддівської винагороди у розмірі, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів відповідно до ~law89~ (зі змінами, внесеними ~law90~), з огляду на викладені вище мотиви, була правомірною.

42. Так, розмір суддівської винагороди встановлено ~law91~, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість). У такому контексті можемо говорити про те, що є підстави для стягнення заборгованої суми, що вимагає від суду першої інстанції встановити, серед іншого, розмір заборгованості, а також встановити належного відповідача чи відповідачів за такими вимогами, якщо для цього будуть підстави.

43. За правилами ~law92~, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

44. Відповідно до ~law93~ суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог ~law94~, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

45. Зважаючи на наведені положення ~law95~ у зіставленні з положеннями частин 1 , 2 , 5 статті 22, частини 1 статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

46. В обсязі встановлених в цій справі обставин, колегія суддів не має підстав у категоричній формі стверджувати, що обсяг асигнувань відповідачу було зменшено після набрання чинності ~law96~, адже суди попередніх інстанцій не досліджували обставин справи в цій площині. Водночас згадане правове регулювання щодо виплати суддівської винагороди в межах видатків державного бюджету (на ці потреби) дає підстави вважати, що застосування (відповідачем) обмежень, передбачених ~law97~ (зі змінами, внесеними ~law98~) при виплаті позивачу суддівської винагороди, могло бути обумовлено, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань відповідачеві на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що своєю чергою передбачає безпосередню участь також і ДСА України у цьому процесі (мається на увазі виділення відповідному суду бюджетних коштів на виплату суддівської винагороди).

47. Таким чином, для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам попередніх інстанцій потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, передбачених ~law99~ (зі змінами, внесеними ~law100~), відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач).

48. У цьому зв'язку потрібно пояснити, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби.

У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; ~law101~), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

49. Водночас у вимірі обставин цієї справи не можемо заперечити існування ситуації, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог ~law102~ (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені ~law103~ (зі змінами, внесеними ~law104~). Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.

50. Так, в цій справі позивачка заявила вимоги до Господарського суду Харківської області, вимагаючи нарахувати та виплатити недоотримані кошти, позаяк вважає, що цей орган безпідставно виплачував йому суддівську винагороду (протягом спірного періоду) у меншому розмірі, ніж належить.

51. В обсязі встановлених обставин цієї справи колегія суддів, зважаючи на наведені мотиви, не може беззастережно погодитися з висновком судів (як і категорично його заперечити) про обґрунтованість звернення з цими позовними вимогами виключно до відповідача, адже окреслений вище аспект справи (обсяги виділення коштів на виплату суддівської винагороди протягом спірного періоду, участь ДСА України та відповідача у розпорядження ними та сума заборгованості, яка підлягає стягненню/виплаті) суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували, тому їхні висновки в цій частині є поспішними.

52. Звертаючи увагу судів попередніх інстанцій на необхідність визначити належного відповідача/відповідачів за цим позовом колегія суддів не має на меті переконати у хибності звернення з позовом до Господарського суду Харківської області. Наведені міркування касаційного суду у цій площині потрібно розуміти як намагання зорієнтувати суди попередніх інстанцій на те, які юридично значимі факти потрібно з'ясувати для правильного вирішення спору і застосування ефективного способу захисту порушеного права у вимірі обставин саме цієї справи та спірних правовідносин.

53. Аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у постановах від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 та від 09 вересня 2021 року у справі №120/5243/20-а та направив у зв'язку з цим справу на новий розгляд до суду першої інстанції, адже для правильного вирішення спору потрібно було визначити належного відповідача у цих правовідносинах.

54. Вказане судами попередніх інстанцій враховано не було. Не дивлячись на те, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався за скаргою ДСА України, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не було встановлено участь ДСА України у застосуванні спірних обмежень при виплаті суддівської винагороди та не визначено правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі.

55. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 2 статті 353 КАС України; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

56. Згідно з частиною 6 статті 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

57. Переглянувши судові рішення в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповноти дослідження усіх доказів, які є у справі, не з'ясованими залишилися обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

58. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи (частина 5 статті 353 КАС України).

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

59. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

60. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року при відкритті касаційного провадження було відстрочено ДСА України сплату судового збору за подання касаційної скарги у справі №520/11205/2020 до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді. Ставка судового збору за подання касаційної скарги у цій справі складає 1681,60 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення зі скаржника судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №520/11205/2020 - скасувати.

Справу №520/11205/2020 направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Стягнути з Державної судової адміністрації України до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. за подання касаційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №520/11205/2020.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська