Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №812/949/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №812/949/17

адміністративне провадження №К/9901/44222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського обласного центру зайнятості на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (головуючий суддя - Василенко Л.А.),

у адміністративній справі № 812/949/17 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Новоайдарської міжрайонної виконавчої дирекції до Алчевського міського центру зайнятості про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Новоайдарської міжрайонної виконавчої дирекції звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з Алчевського міського центру зайнятості заборгованість зі страхових коштів в сумі 1587,60 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Алчевського міського центру зайнятості на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість зі страхових коштів в сумі 1587,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Луганським обласним центром зайнятості подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено семиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору та доказів, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки Луганського обласного центру зайнятості.

Наступною ухвалою від 2 жовтня 2017 року апеляційну скаргу повернуто, з підстав неусунення наявних в ній недоліків.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду від 17 серпня 2017 року про усунення недоліків, Луганський обласний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та докази того, що судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки скаржника.

Відповідно до частини другої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Вимоги до апеляційної скарги встановлені статтею 187 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), частиною шостою якої, зокрема, встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

За перевіркою матеріалів справи, апеляційна скарга на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року подана Луганським обласним центром зайнятості, який не є стороною у справі та не брав в ній участь, без оплати судового збору. В апеляційній скарзі скаржник послався на положення пункту 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звільнені від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинні на момент подання апеляційної скарги) від сплати судового збору звільняються: Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції, чинній до 31 грудня 2012 року, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на державну службу зайнятості.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення», яким виключено положення статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» викладено в редакції, згідно з якою функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2014 року №90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» встановлено, що до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «;Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1,2 Положення про державну службу зайнятості, яке затверджено наказом Міністерства соціальної політики України № 1543 від 15 грудня 2016 року, Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державної служби зайнятості (Центрального апарату) (далі - Центральний апарат Служби), Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Таким чином, Державна служба зайнятості (її базові та регіональні центри зайнятості) у певних правовідносинах виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, проте у інших правовідносинах не виступає органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що впливає на вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Спір у даній справі виник між Луганським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Новоайдарської міжрайонної виконавчої дирекції та Алчевським міським центром зайнятості, як страхувальником, щодо заборгованості в сумі 1587,60 грн., що виключає можливість звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідач у цих правовідносинах не діє як орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, для надання документа про сплату судового збору.

Що ж стосується ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху з підстав надання доказів того, що судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки Луганського обласного центру зайнятості, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час подання апеляційної скарги) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України (в редакції чинній на час подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За перевіркою матеріалів справи, Луганський обласний центр зайнятості звертаючись до суду з апеляційною скаргою зазначив, що Алчевський міський центр зайнятості перереєстровано на територію підконтрольну українській владі. Відповідно до наказу Луганського обласного центру зайнятості від 16 квітня 2015 року № 65 «Про введення в дію змін до штатних розписів міських, міськрайонних та районних центрів зайнятості Луганської області» з 16 квітня 2015 року по теперішній час штатна чисельність працівників Алчевського міського центру зайнятості складає 0 одиниць, згідно з довідкою від 3 серпня 2017 року № 30/06-1714. Оскільки рішення суду вплинуло на права та обов'язки Алчевського міського центру зайнятості, який є територіальним органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робота якого координується Луганським обласним центром зайнятості, який має право представляти інтереси Фонду в суді.

З огляду на наведене та враховуючи положення статей 108, 187 та 189 КАС України, колегія суддів вважає, що відсутність в поданих матеріалах апеляційної скарги доказів, що рішенням суду першої інстанції порушено права, свободи, інтереси чи обов'язки скаржника (як особи, що не приймала участь у розгляді справи) не може вважатись недоліком апеляційної скарги та, відповідно, не може бути підставою для залишення такої скарги без руху, оскільки законодавством наведеними нормами такого обов'язку на апелянта не покладено.

Таким чином, апеляційний суд залишаючи апеляційну скаргу без руху, зокрема, з підстав ненадання скаржником доказів, що рішенням суду першої інстанції порушено його права, свободи, інтереси чи обов'язки (як особи, що не приймала участь у розгляді справи), дійшов помилкового висновку. Проте, враховуючи, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 187 КАС України було не лише ненадання Луганським обласним центром зайнятості доказів того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси чи обов'язки, але й інші недоліки апеляційної скарги на які також вказував суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, то вказана обставина не призвела до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 345, 350, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луганського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду