Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №753/12234/17 Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №753/12...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №753/12234/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №753/12234/17

адміністративне провадження №К/9901/1377/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.) у справі №753/12234/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановлені статусу інваліда війни; зобов'язати відповідача встановити позивачу статусу інваліда війни з моменту звернення з відповідною заявою з 18 травня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, та є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На момент аварії позивач працював на посаді старшого інженеру управління турбінами в турбінному цеху № 2. Внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, він став інвалідом II групи довічно. Вважає, що відповідачем протиправно було відмовлено йому в наданні статусу інваліда війни, оскільки факт участі позивача в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків на час звернення позивача до відповідача вже підтверджений органами соціального захисту населення шляхом видачі відповідного посвідчення встановленого зразку.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації неправомірними щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення інваліда війни.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації - задоволено. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року - скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання дій неправомірними, та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у відповідності до вимог нормативно-правових документів з Цивільної оборони колишнього СРСР, які діяли на момент аварії на Чорнобильській АЕС, цивільна оборона та її формування створювались на усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, а до їх складу в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, в тому числі, чоловіки віком від 16 до 60 років, жінки віком від 16 до 55 років. Зміст директиви Всесоюзного промислового об'єднання по атомній енергетиці «Союзатоменерго» від 06.12.1982 року № 672с має однозначну вимогу щодо обов'язковості переведення всього персоналу у структуру цивільної оборони в разі виникнення аварії на атомній станції. При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. З огляду на вказане, вважає підтвердженим факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на правильність висновку суду апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року без змін.

Серед іншого зазначено, що план Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився, з огляду на відсутність відповідного доручення Уряду СРСР, а тому працівники, які залучались для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і стали інвалідами внаслідок пов'язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Соціальний захист такої категорії осіб здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір суди встановили, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 03 жовтня 2011 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням робіт по ЛНА на ЧАЕС. Інвалідність встановлена довічно.

Відповідно до експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 26 квітня 2011 року встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

18 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом № 01-08/4544 від 08 червня 2017 року Управління праці і соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації відмовило в задоволенні заяви, мотивуючи відсутністю належних документів, які б засвідчували його участь у складі формувань Цивільної оборони.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Відсутність доказів, які б свідчили про залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, унеможливлює надання позивачу статусу інваліда війни згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а.

Тому в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати