Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №320/12598/13а

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №320/12598/13а

адміністративне провадження №К/9901/4961/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Добробут» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Суховаров А.В., Баранник Н.П.) у справі №320/12598/13а за позовом Громадської організації «Добробут» до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, третя особа: служба у справах дітей Мелітопольської міської ради про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Громадська організація «Добробут» звернулася в суд з позовом, в якому просила визнати протиправним і незаконним рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради №157/19 від 19 вересня 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 26 липня 2003 року Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого будівля гуртожитку, яка знаходиться в Запорізькій обл., м. Мелітополь, по вул. Героїв Сталінграду 23, належить на праві колективної власності громадській організації «Добробут». На даний час реконструкція гуртожитку під житловий будинок ще не завершена та як наслідок, будинок ще не зданий до експлуатації та не змінений статус на житловий будинок. 19 вересня 2013 року виконавчий комітет Мелітопольської міськради Запорізької області, на підставі внесеного начальником служби у справах дітей проекту рішення, прийняв рішення за № 157/19 про збереження житла (кімнати № 913,914) за дитиною. Громадська організація «Добробут» вважає, що таке рішення фактично спрямоване на порушення прав, свобод та інтересів членів організації та юридичної особи ГО «Добробут», на перешкоджання завершенню реконструкції згідно проекту.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2014 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що Мелітопольська міська рада двадцять четвертого скликання вісімнадцятої сесії прийняла 15 квітня 2003 року рішення за №21 про передачу дев'ятиповерхової будівлі гуртожитку, яка знаходиться в м. Мелітополі, Запорізької області, по вул. Героїв Сталінграду 23, у колективну власність членам громадській організації «Добробут» /а.с.14/.

На підстав вказаного вище рішення 19 червня 2003 року Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради передало членам Громадській організації «Добробут» у власність гуртожиток, який знаходиться в Запорізькій обл., м.Мелітополь, по вул. Героїв Сталінграду 23, та основні засоби, про що свідчить складений акт приймання-передачі від 19 червня 2003 року, який затверджений міським головою. /а.с.15/

26 липня 2003 року Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого будівля гуртожитку, яка знаходиться в Запорізькій обл., м. Мелітополь, по вул. Героїв Сталінграду 23., належить на праві колективної власності громадській організації «Добробут» /а.с.16/

На час розгляду справи, реконструкція гуртожитку під житловий будинок ще не завершена та як наслідок, будинок не зданий в експлуатацію та не змінений статус на житловий будинок, дана обставина сторонами не оспорювалася.

19 вересня 2013 року виконавчий комітет Мелітопольської міськради Запорізької області прийняв рішення за №157/19 «Про збереження житла за дитиною», яким вирішено, зокрема:

- зберегти за неповнолітньою ОСОБА_1 житло за адресою АДРЕСА_1;

- керівникам ГО «Добробут» та КП ММБТІ забезпечити приватизацію житла, розташованого по вул..Г.Сталінграда 23 кімн.913,914 та не проводити ніяких інших дій стосовно житла без погодження з органом опіки та піклування

- Голову правління ГО «Добробут» та піклувальника призначити відповідальними за збереження житла.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що ОСОБА_1 має статус дитини-сироти. До моменту смерті матері мешкала за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з ордером на житлове приміщення в гуртожитку від 17.02.2010 року №20314). У зазначеному житлі дитина має право користування житловим приміщенням. У зв'язку з чим, керуючись ст.71 Житлового кодексу України, ч.1 ст.247 Сімейного кодексу України, ст.32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», виконкомом було прийнято спірне рішення.

Суд першої інстанції визнав вказані підстави такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, так як згідно свідоцтва про право власності від 26.07.2003 року будівля гуртожитку за адресою вул.. Г. Сталінграда, буд. 23 в м. Мелітополі знаходиться у колективній власності ГО «Добробут», а не у комунальній /а.с.16/ На даний момент свідоцтво не скасоване та не визнано недійсним. З посиланням норми Цивільного кодексу дійшов висновку, що прийнявши таке рішення, виконавчий комітет втрутився в діяльність власника будівлі гуртожитку - ГО «Добробут», щодо здійснення нею права власності, протиправно та незаконно позбавивши останнього володіння та користування вказаним майном. Крім того, вказане рішення прийнято відповідачем під час дії заборон, встановлених ухвалою Господарського суду Запорізької області про забезпечення позову від 19.11.2009 року, яка є чинною на даний час (а.с.27).

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно будівля гуртожитку належить територіальній громаді міста Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 24 липня 2008 року, у зв'язку з чим помилковими є висновки суду першої інстанції, що відповідач втрутився в діяльність власника будівлі гуртожитку - ГО «Добробут». Також судом апеляційної інстанції враховано, що рішенням Виконкому Мелітопольської міської ради від 23 липня 2015 року вирішено вважати спірне рішення №157/19 від 19 вересня 2013 року таким, що втратило чинність.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ГО «Добробут» подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, без врахування фактичних обставин, без врахування прав, свобод та інтересів членів організації, як безпосередніх учасників колективної власності, просить постанову апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вказане рішення суду апеляційної інстанції суперечить своїм раніше прийнятим чисельним рішенням щодо встановлення законного власника будівлі саме ГО «Добробут». Також, судом допущено до участі у справі в якості представника ГО «Добробут» Кметюк О.М., посилаючись на витяг з ЄДР, в якому відомості є недостовірними, у зв'язку з чим судом безпідставно врахована думка Кметюк О.М. при апеляційному розгляді справи.

Заперечень/відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої ст.341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на доводи касаційної скарги, вона не містить доводів, які саме норми матеріального права було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 КАС України (в редакції чинній на час винесення постанови судом апеляційної інстанції), одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Реалізація цього принципу забезпечується шляхом вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.11 КАС України).

Дотримуючись вказаного принципу, судом було здійснено запити щодо отримання інформації про власника будівлі гуртожитку та керівника ГО «Добробут».

Доводи скаржника, що отримані офіційні витяги містять недостовірну інформацію не підкріплено жодними належними і допустимими доказами, оскільки вказані відомості вважаються достовірними до моменту їх скасування (ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Посилання скаржника на ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», а саме, що третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними, є безпідставними, оскільки суд не можна вважати третьою особою, тим більше суд не приймає участь у спорі, а вирішує його.

Безпідставними є доводи скаржника на те, що судовими рішеннями було скасовано свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку, а Кметюк О.М. було заборонено діяти від імені ГО, оскільки вказані обставини є підставою для звернення уповноваженої особи до державного реєстратора із заявою про внесення змін до ЄДР, до якої додаються відповідні документи, перелік який визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», а не підставою для скасування судового рішення у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не місять такої умови, як обов'язкова відповідність рішення суду апеляційної інстанції рішенням, прийнятим цим судом в інших справах, у зв'язку з чим, такі доводи касаційної скарги не є підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій статус будівлі гуртожитку не було змінено у статус житлового будинку, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що Виконавчий комітет при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що гуртожитку і кімнат 913,914 у ньому немає.

Вказане рішення прийнято було відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України з метою збереження права дитини-сироти на житло.

В подальшому, на що правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції, це рішення визнано таким, що втратило чинність.

Таким чином, в межах доводів касаційної скарги судом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і мало б наслідком скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Добробут» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №320/12598/13а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду