Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа № 243/2518/17

адміністративне провадження №К/9901/32539/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2017 року (суддя Гусинський М.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (судді Чебанов О.О., Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі № 243/2518/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з липня 2016 року та заборгованості з липня 2014 року; зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість, починаючи з липня 2014 року; зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області постановою від 10 квітня 2017 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії та бездіяльність ГУ ПФУ в частині невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року; зобов'язав ГУ ПФУ поновити нарахування та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період, починаючи з 01 вересня 2016 року включно; звернув постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць; інші позовні вимоги, в тому числі і вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ у місячний термін після набуття законної сили цією постановою подати до Слов'янського міськрайонного суду звіт про виконання цієї постанови залишив без задоволення

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 червня 2017 року це рішення залишив без змін.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили із того, що позивачеві було припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності підстав, передбачених статтею 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

ГУ ПФУ не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі посилається на неправильне застосування судами матеріальних норм права. Зокрема, зазначає, що суди не врахували вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з якими пенсія виплачується у разі фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації, вказаним у довідці управління соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив зібрані у справі докази, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що позивач ОСОБА_1, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО і тимчасово зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (довідка від 19 квітня 2016 року № 1445024262, строк дії якої до 18 жовтня 2016 року); є пенсіонером МВС за вислугою років.

З письмових заперечень виконувача обов'язків начальника ГУ ПФУ від 06 квітня 2017 року вбачається, що позивач до серпня 2016 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. 18 серпня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про запит пенсійної справи з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у зв'язку з фактичним проживанням за адресою: АДРЕСА_2. До заяви надано довідку внутрішньо переміщеної особи, строк дії якої обмежено до 18 жовтня 2016 року. 12 вересня 2016 року було отримано електронну пенсійну справу на ОСОБА_1

16 грудня 2016 року (вх. № 7459/03-12) ГУ ПФУ отримало відповідь від Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації, в якій зазначено про відсутність позивача за зазначеною в заяві адресою та про відмову у відновленні соціальних виплат. Термін дії довідки внутрішньо переміщеної особи сплинув в жовтні 2016 року, нова довідка до ГУ ПФУ не надходила.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неправомірність таких дій відповідача.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Строк дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи необмежений, нарахування і виплата пенсії особі, яка вимушено обтяжена певними обставин, не може залежати від дії цієї довідки, оскільки право на пенсію гарантовано Конституцією України та є єдиним засобом до існування пенсіонера.

Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Закон № 1058-IV має вищу юридичну силу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 22 серпня 2018 року (справа № 243/5476/17).

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко