Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №814/325/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №814/325/16

адміністративне провадження №К/9901/25758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 (суддя - Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Шеметенко Л.П.) у справі № 814/325/16 за позовом ОСОБА_1 до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.10.2015 № 0006371700.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що нею було своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується платіжним дорученням, однак на старий рахунок, про що їй не було відомо на день такої сплати. Після виявлення помилки та звернення з відповідною заявою до банку, кошти були перераховано на новий рахунок, що свідчить про відсутність підстав про притягнення до відповідальності згідно спірного рішення.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску як роботодавець відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивачем 18.09.2015 сплачено єдиний внесок в розмірі 3676,40 грн. через термінал самообслуговування банку ПриватБанк. Даний платіж терміналом було прийнято, але кошти до бюджету не перераховано. Кошти знаходились в резерві на розрахункових рахунках банку і тільки після виявлення помилки позивачем було подано заяву до адміністрації банку з проханням перерахувати раніше сплачені кошти через термінал на новий рахунок для сплати збору з єдиного соціального внеску. Дане перерахування та надходження до бюджету України відбулося тільки 09.10.2015.

Очаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено камеральну перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства при несвоєчасній сплаті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , про що складено акт перевірки від 23.10.2015 №615/17/2430812781.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідачем на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення від 26.10.2015 № 0006371700 про застосування штрафу в розмірі 735,14 грн. та пені в розмірі 66,16 грн.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 2 частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно положень статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункт 16.2 статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов`язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Таким чином, з урахуванням факту прийняття банком розрахункового документа на виконання та сплату коштів в повному обсязі та вжиття позивачем належних від нього заходів з метою виправлення ситуації, внаслідок чого, сплачені кошти перераховано на відповідний рахунок, платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі №483/2143/15-а скасовано постанову від 27.10.2015 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу з огляду на те, що позивачем було вчасно сплачено єдиний внесок за серпень 2015 року в сумі 3676,40 грн., проте на старий рахунок, що не є підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 165-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені обставини свідчать про неправомірність накладення штрафу згідно спірного рішення та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) при поданні позовної заяви ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

В свою чергу, за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлена в розмірі 110 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а за подання касаційної скарги - у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме, сплаченого судового збору у розмірі 1818,96 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.10.2015 № 0006371700.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1818,96 грн. (одна тисяча вісімсот вісімнадцять гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду