Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №296/3225/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа № 296/3225/17

адміністративне провадження №К/9901/20669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача -Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 19 червня 2017 року (головуючий суддя - Драч Ю.І.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді: Капустинський М.М., Моніч Б.С.)

у справі № 296/3225/17

за позовом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

до Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління у Житомирській області

про визнання незаконним дій державного виконавця, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач) звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з нього як боржника витрат виконавчого провадження ВП №53312427 від 24.03.2017 року в сумі 150,00 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 19 червня 2017 року, яку було залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, в задоволенні позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості позовних вимог, оскільки постанова державного виконавця від 24.03.2017 року винесена в рамках виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, ґрунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", прийняті з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник вказує, про те, що Пенсійному фонду України не встановлено бюджетне призначення для забезпечення виконання рішень суду про стягнення коштів з Пенсійного фонду України. Таким чином, відсутність бюджетного призначення свідчить про відсутність бюджетного фінансування. Також, скаржник вказує про те, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена в часі.

Відповідачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Клопотання про розгляд справи за участі скаржника не заявлено.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, 02.02.2015 року Корольовським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист у справі №296/6561/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в м.Житомирі про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно вказаного виконавчого листа зобов`язано Управління пенсійного фонду в м.Житомирі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсій відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 21.01.2014р. з урахуванням проведених виплат.

27.01.2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Юрчуком Ю. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53299276.

24.03.2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Яромовим М.М. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 150,00 грн.

Вважаючи постанову про стягнення з Житомирського ОУПФУ, як боржника у виконавчому провадженні, витрат виконавчого провадження у розмірі 150 гривень протиправною, позивач вернувся до суду з позовом про її скасування.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4.Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

5. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 8 Закону № 1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 42 Закону №1404-VIII визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

6. Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ №2830/5)

Відповідно до частин першої, другої та дев`ятої розділу І Наказу №2830/5, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону № 1404 плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року №3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 5 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 гривень за кожне відкрите виконавче провадження.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість позивач не надав суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.

Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Житомирської ОУПФУ.

Верховний Суд не приймає до уваги доводи скаржника з приводу того, що пенсія є періодичним платежем, а в силу п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів не стягується, оскільки скаржник помилково ототожнює поняття «виконавчий збір» із «витратами виконавчого провадження».

Суд звертає увагу, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

В даному випадку розмір розрахунків витрат на виконавче провадження скаржником не оспорюється.

Твердження скаржника щодо відсутності бюджетного фінансування для проведення виплат у розмірі, визначеному судовим рішення, що, на думку останнього, свідчить про існування поважних причин для невиконання такого рішення, не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 19 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко