Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 травня 2018 року

справа №760/23923/17

адміністративне провадження №К/9901/46394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року (суддя - Українець В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О., Івченко М.В.) у справі №760/46394/18 за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника УПМП - начальника відділу оперативного реагування Шеліганського Євгенія Сергійовича про зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника УПМП - начальника відділу оперативного реагування Шеліганського Євгенія Сергійовича (далі - відповідач у справі), в якому просив зобов'язати відповідача винести постанову про закриття провадження у справі про порушення митних правил №2432/20500/17 у зв'язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення.

Разом з адміністративним позовом скаржником у справі подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Волинській митниці Державної фіскальної служби здійснювати розгляд справи про порушення митних правил №2432/20500/17 до ухвалення судом рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні клопотання суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам саме позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Відзив на касаційну скаргу від позивача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Статтями 117 та 118 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) визначався порядок забезпечення адміністративного позову.

Зокрема, частиною третьою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про забезпечення адміністративного позову, при цьому судом в порушення частини третьої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не повідомлено осіб, які беруть участь у справі про розгляд клопотання.

Статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) визначені порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції. Зокрема, однією з таких підстав є розгляд справи адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Скаржник у справі саме цією підставою обґрунтував свою апеляційну скаргу.

Таким чином, у справі №760/23923/17 у суду апеляційної інстанції була безумовна підстава для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, в той час як суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судом касаційної інстанції судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №760/46394/18 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер