Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №820/1921/17

адміністративне провадження №К/9901/20255/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління служби України в Харківській області, про скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевцової Н. В. (головуючий), Макаренко Я. М., Мінаєвої О. М.

І. Суть спору та історія справи

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд, скасувати пункт 24 з підпунктами 24.1, 24.2, 24.3 наказу Державної міграційної служби України № 104 від 14.08.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона прибула до України у 1987 році відповідно до угоди, укладеної між Урядом Соціалістичної республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 з метою працевлаштування. Згодом позивач залишилась на постійне проживання в Україні. 29.05.2003 УГІРФО в Харківській області позивачку було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні. У 2016 році вона звернулась до Московського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про оформлення набуття її дитиною громадянства України за територіальним походженням, але 23.03.2017 позивачці стало відомо, що набуття її дитиною громадянства України за територіальним походженням не оформлене через те, що Державною міграційною службою України було прийнято наказ № 104 від 14.08.2015, в п.24 якого зазначено: п.п. 24.1. Скасувати повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 29.05.2003 про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; п.п. 24.2. Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29,05.2003 та серії НОМЕР_2 від 05.04.2005 визнати недійсними та такими, що підлягають вилученню; п.п. 24.3.Начальникові ГУДМС у Харківській області Гузю В.В. за місцем проживання іноземця забезпечити вилучення зазначених в підпункті 24.2 пункту 24 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Позивачка вважає вказаний наказ незаконним і необґрунтованим, прийнятим без належних на то підстав, і тому просить скасувати цей наказ в частині, що стосується позивача.

3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 19.05.2003 до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області звернулась громадянка Соціальної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з клопотанням щодо видачі їй посвідки на постійне проживання, оскільки вона прибула в Україну у 1987 році з метою працевлаштування, до 1993 року працювала на канатному заводі м. Харкова та залишилась проживати в Україні.

5. Керівником УГІРФО ГУМВС України в Харківській області 29.05.2003 на підставі заяви вказаної іноземки було прийнято рішення щодо документування її посвідкою на постійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».

6. 05.04.2005 позивачці ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі свого ж висновку від 05.04.2005 повторно оформив та видав посвідку на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2 . Перед оформленням і видачею обох посвідок законність перебування позивача в Україні була перевірена ВГІРФО УМВС України в Харківській області.

7. 30.06.2015 на підставі рішення Харківського окружного районного суду від 23.03.2015 у справі № 820/2062/15 Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснило позивачці обмін посвідки від 05.04.2005 серія НОМЕР_2 на постійне проживання у зв`язку із досягненням нею 45-річного віку, видавши останній нову посвідку на постійне проживання НОМЕР_5 .

8. В 2016 році позивачка звернулась до Московського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про оформлення набуття її дитиною громадянства України за територіальним походженням.

9. 23.03.2017 позивачці стало відомо, що набуття її дитиною громадянства України за територіальним походженням не оформлене, у зв`язку з тим що, Державною міграційною службою України було прийнято наказ № 104 від 14.08.2015, в п.24 якого зазначено:

9.1. п.п. 24.1. Скасувати повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 29.05.2003 про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1;

9.2. п.п. 24.2. Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29,05.2003 та серії НОМЕР_2 від 05.04.2005 визнати недійсними та такими, що підлягають вилученню;

9.3. п.п. 24.3. Начальникові ГУДМС у Харківській області Гузю В.В. за місцем проживання іноземця забезпечити вилучення зазначених в підпункті 24.2 пункту 24 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

10. Позивач, вважаючи вказаний наказ у зазначеній частині незаконним, звернулась з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 08 червня 2017 року позовні вимоги задовольнив.

11.1. Скасував пункт 24 з підпунктами 24.1, 24.2, 24.3 наказу Державної міграційної служби України № 104 від 14.08.2015 "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання".

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог, оскільки відсутні підстави для скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні.

13. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2017 року скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та прийняв нову, якою в позові відмовив.

14. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання позивача в Україні без оформлення дозволу прийнято з порушенням абз.4 п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

16. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що згідно п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання видається уповноваженим органом за заявою, та не передбачає попереднього оформлення дозволу на імміграцію. А відтак, позивач отримала посвідку на постійне проживання в межах законодавства.

17. Представник ДМС України у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Нормативне регулювання

18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

20. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.

21. Згідно зі статтею 16 цього Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

22. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про імміграцію", в редакції чинній станом на червень 2004 року, особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

23. Абзацом четвертим пункту 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ передбачено, що вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

24. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

25. Відповідно до розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ, цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.

26. Так, 07 липня 2001 року вказаний Закон опубліковано у виданні "Урядовий кур`єр" № 119.

27. Відповідно до пункту 2.9 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15 липня 2013 року № 681, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2013 року за № 1335/23867, рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, прийняті з порушенням вимог закону, скасовуються наказом Голови ДМС України повністю або в окремій частині. Посвідки, що були видані на підставі рішень, які скасовані наказом Голови ДМС України, визнаються недійсними та підлягають вилученню.

VІ. Позиція Верховного Суду

28. Аналіз наведених правових норм дають підстави для висновку, що посвідка на постійне проживання видається у разі отримання дозволу на імміграцію.

29. При цьому, іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року посвідка на постійне проживання в Україні видається без оформлення дозволу на імміграцію у разі звернення із заявою про видачу вказаної посвідки протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ.

30. Враховуючи, що Закон України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ опубліковано 07 липня 2001 року у виданні "Урядовий кур`єр" № 119, отже цей Закон набув чинності 07 серпня 2001 року.

31. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у 1987 році прибула до України з метою працевлаштування, працювала на канатному заводі м. Харкова, в подальшому після звільнення залишилася проживати в Україні. Із заявою щодо видачі посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 звернулася 19 травня 2003 року, тобто з пропуском шести місяців з дня набрання чинності Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ, як-то передбачено абзацом четвертим пункту 4 розділу V Прикінцевих положень вказаного Закону.

32. Водночас, при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2003 році відповідачем була проведена перевірка законності залишення її на постійне проживання на території України.

33. При цьому відповідач керувався пунктом 4 Розділу V "Прикінцеві положення "Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідачем виявлено не було та надано ОСОБА_1 посвідку на постійне місце проживання в Україні.

34. З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтованого скасування дозволу на імміграцію.

35. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд прийшов до висновку про неправомірність наказу ДМС України від 14 серпня 2015 року № 104 в частині пункту 24 з підпунктами 24.1, 24.2, 24.3, що стосуються ОСОБА_1 .

36. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.

37. Харківський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

38. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 820/1921/17 скасувати і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова