Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №235/416/19

адміністративне провадження №К/9901/14208/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М. від 01.04.2019 у справі №235/416/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу управління залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано апелянтом 20 березня 2019 року, що вбачається з відмітки на повідомленні про поштове відправлення.

28 березня 2019 року до канцелярії Першого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року, в обґрунтування якого зазначено, що такий строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваного рішення отримано 19 лютого 2019 року, в подальшому позивач звернулась за правничою допомогою 25 лютого 2019 року для складання апеляційної скарги, про що свідчить сам договір про надання правничої допомоги. Тобто, у триденний строк після звернення позивача до адвоката складено апеляційну скаргу та направлено на адресу суду

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки позивач отримала оскаржуване рішення 19 лютого 2019 року, в подальшому позивач звернулась за правничою допомогою 25 лютого 2019 року, апеляційну скаргу подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскаржуване рішення ухвалене 13 лютого 2019 року у відкритому судовому засіданні за участі позивача.

Копію рішення отримано 19 лютого 2019 року, про що свідчить відповідна розписка.

Апеляційну скаргу подано 28 лютого 2019 року.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Зважаючи на короткі строки оскарження, що встановлені ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вказав про відсутність доказів про звернення за правовою допомогою, оскільки до апеляційної скарги додано копію договору про надання правової допомоги та копію ордеру, датованого 25 лютого 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п. 13).

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (…)».

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції вважає подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, складеного в повному обсязі є належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді: Л.Л.Мороз

А.І. Рибачук