Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2019 року у справі №351/585/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 351/585/18

касаційне провадження № К/9901/4522/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Єзерова А. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (головуючий суддя: Старунський Д. М., судді: Багрій В. М., Качмар В. Я.) у справі №351/585/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України або відповідач), в якому просив скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу УДАБІ в Івано-Франківській області по справі про адміністративне правопорушення №32/1009/m.6/2018 від 06.03.2018, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 4 250 грн.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 позов задоволено.

Розгляд справи здійснювався в порядку статті 286 КАС України.

Не погоджуючись із цим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статі 296 КАС України, а саме: при поданні апеляційної скарги апелянт пропустив спеціальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, встановлений статі 296 КАС України, а вказані у заяві про поновлення пропущеного строку підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавець у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності встановив певні особливості в частині процесуальних строків на оскарження (10 днів з дня проголошення судового рішення), однак звертаючись з апеляційною скаргою відповідач пропустив такий строк та не навів поважних причин його пропуску.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, тощо. Зазначає, що апеляційну скаргу подано протягом десяти днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення, що свідчить про вчасне її подання.

Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства в силу вимог частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з частиною 4 статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтею 271 КАС України, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

У даній справі, де предметом позову є рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідач 06.06.2019 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу на рішення суду від
08.05.2019, копію якого отримав 31.05.2019.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт при поданні апеляційної скарги пропустив установлений статтею 286 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення, а зазначені ним причини пропуску цього строку не є поважними.

Так, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина 4 якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини 3 статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною 2 статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини 3 статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у спірних правовідносинах неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2019 у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19.06.2019 у справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25.06.2019 у справі №211/94/18 (2-а/211/25/19), від 22.11.2019 у справі №461/5908/18, від 27.02.2020 у справі №1540/4208/18, від 03.03.2020 у справі №344/21021/18 та від 15.07.2020 у справі №345/1806/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в суді першої інстанції було проголошено скорочене судове рішення, повний текст якого відповідачем отримано
31.05.2019 (а. с. 93). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник рішення суду першої інстанції від
08.05.2019 надіслано судом 21.05.2019, зареєстровано 22.05.2019, а оприлюднено -
24.05.2019.

Таким чином, за встановлених у справі обставин, Суд приходить до висновку, що початок відліку строку на апеляційне оскарження розпочинається з 31.06.2019 відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, тобто з дня отримання повного судового рішення. Апеляційна скарга подана засобами поштового зв'язку
06.06.2019, тобто в межах 10-денного строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 286 КАС України. У цьому випадку застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення є порушенням прав відповідача на апеляційне оскарження.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку проголошення судового рішення та надсилання його копій.

Проте суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам заявника щодо несвоєчасного отримання ним рішення суду першої інстанції, що призвело до передчасних висновків суду про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Згідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного Верховний Суд приходить висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №351/585/18 скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров