Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №826/11456/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11456/18

провадження № К/9901/13572/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві, треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 лютого 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Вєкуа Н. Г., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Чаку Є. В. (головуючий), Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.

І. Суть спору

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Оболонська РДА) в особі її заступника С. Блохова та зобов'язати утриматись від вчинення дій по забороні реалізації 1/2 квартири АДРЕСА_1, викладеній у відповіді на запит головного державного виконавця Лозової А. І. щодо реалізації квартири, в якій зареєстрована дитина, від 24 вересня 2015 року № 104-7154.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - Орган ДВС) з червня 2010 року перебуває виконавчий лист Зарічного районного суду м. Суми про стягнення на користь ОСОБА_1 з боржника ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3) 6235032,00 гривень.

За твердженням позивача, користуючись особистою зацікавленістю, а також в інтересах боржника ОСОБА_3, посадові особи Органу ДВС усілякими засобами, разом із боржником, намагаються не виконувати рішення суду. Також на вимогу державних виконавців 4 рази сплачував оцінку квартири і незважаючи на те, що є вже 4 ухвали Зарічного районного суду, які зобов'язують виконавців виставити 1/2 квартири на прилюдні торги, державні виконавці відмовляються проводити дані дії, мотивуючи тим, що в ній зареєстровані неповнолітні особи.

Позивач стверджує, що реалізуючи свій намір, направлений на навмисне невиконання рішення суду, державний виконавець Лозова А. І. та ОСОБА_8 підготували запит до Служби у справах дітей Оболонської РДА про можливість реалізації 1/2 квартири, яка належить боржнику, з урахуванням того, що в ній (але не належній йому 1/2 частині) зареєстровані неповнолітні діти.

Також, за твердженням позивача, дані малолітні особи не є дітьми боржника, а є дітьми, які проживають в даній квартирі з батьками і є простими наймачами та що їх право на користування повинен вирішувати суд, а державні виконавці повинні виконати рішення Зарічного районного суду щодо реалізації 1/2 квартири на прилюдних торгах, не зважаючи на зареєстрованих малолітніх дітей.

3. Відповідач - Оболонська РДА - позов не визнав, стверджуючи, що районна адміністрація та її посадові особи діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, зазначений відповідач пояснив, що питання реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Оболонської РДА 17 вересня 2015 року. За результатами розгляду комісією з питань захисту прав дитини Оболонської РДА прийнято рішення відмовити у наданні дозволу на відчуження вищевказаної квартири та оформлено відповідним протоколом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.16 липня 2010 року державний виконавець Органу ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 20289478 з примусового виконання виконавчого листа № 2-55, виданого Зарічним районним судом м. Суми 30 червня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 235 032 гривень.

5. Під час здійснення виконавчих державним виконавцем накладено арешт на 1/2 частини квартири боржника за адресою: АДРЕСА_2.

6. У процесі примусового виконання встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані малолітні діти.

7.12 серпня 2015 року з метою виконання рішення державний виконавець спрямував до органу опіки та піклування Оболонської РДА лист щодо надання висновку щодо можливої реалізації квартири за вказаною адресою.

8. Листом від 24 вересня 2015 року Оболонська РДА як орган опіки та піклування повідомила державного виконавця про те, комісією прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на відчуження квартири за вказаною адресою, право користування якою мають діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

9. Не погоджуючись із такими діями (бездіяльністю) відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними вказані дії Оболонської РДА та зобов'язати її утриматись від учинення дій щодо заборони реалізації зазначеного нерухомого майна.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій

10. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 7 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, в позові відмовив.

11. При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач, уважаючи оскаржувані судові рішення ухваленими із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.

13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення позову.

14. Третя особа - ОСОБА_2 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

21. За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

22. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

23. У частині 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

29. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

30. Предметом перевірки у даній справі є правомірність дій органу опіки та піклування щодо відмови у наданні дозволу на відчуження квартири, в якій проживають малолітні діти. Такі дії, на переконання позивача, порушують його права й охоронювані законом інтереси та перешкоджають примусовому виконанню рішення суду.

31. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17 зазначала що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

32. Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту майнових інтересів позивача під час виконання у примусовому порядку судового рішення.

Оскаржуване рішення Оболонської РДА стало перешкодою для подальшого примусового виконання судового рішення.

33. Таким чином, оскаржувані дії Оболонської РДА хоч і вчинені суб'єктом владних повноважень, однак спрямовані на реалізацію приписів саме цивільного та сімейного законодавства. У зв'язку з цим спірні правовідносини мають приватноправовий характер.

34. З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

35. Доводам касаційної скарги суд не надає оцінку з огляду на те, що такі доводи стосуються суті спору, а отже не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

36. При цьому Верховний Суд наголошує на тому, що у цій справі жодних позовних вимог до другого відповідача - Органу ДВС - не заявлено.

37. При розгляді цієї справи враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №337/2021/17 (2-а/337/159/2017).

38. За правилом пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

39. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України.

40. За наведеного правового регулювання й обставин справи касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати як такі, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, а провадження в адміністративній справі - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/11456/18 скасувати.

3. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/11456/18 за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві, треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

4. Роз'яснити позивачу, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Позивач має право протягом десяти днів із дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У такій заяві може бути зазначений лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору, відповідно до глави 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова