Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2019 року

Київ

справа №804/16509/15

адміністративне провадження №К/9901/11039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2016 року (судді: Олійник В.М., Чорна В.В., Барановська Р.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (судді: Ясенова Т.І., Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі №804/16509/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства земельних ресурсів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства земельних ресурсів України, в якому просив:

визнати протиправними дії Держземагентства України в особі голови комісії з реорганізації Держземагентства України Шемелинець Л.М. щодо попередження про вивільнення начальника відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області ОСОБА_1 з неповним переліком посад станом на 11 грудня 2015 року;

зобов'язати Держземагентство України в особі голови комісії з реорганізації Держземагентства України Шемелинець Л.М. скасувати попередження про вивільнення начальника відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області ОСОБА_1 з неповним переліком посад станом на 11 грудня 2015 року та видати нове попередження про його вивільнення із внесенням до нього пропозиції вакантної посади начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області;

зобов'язати Голову Держгеокадастру Мартинюка М.П. на підставі рішення конкурсної комісії від 18 червня 2015 року видати наказ про призначення позивача на посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Вважав, що оскаржуване попередження про звільнення є незаконним без внесення до нього пропозиції посади начальника відділу Держгеокадастру у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, оскільки станом на 11 грудня 2015 року вказана посада була вакантною і мала бути запропонована позивачеві як такому, що успішно пройшов конкурс та був рекомендований на заміщення цієї посади. Вказував на те, що після проведення конкурсу керівництво Держгеокадастру протиправно не видавало наказу про призначення позивача на посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську, що порушує його трудові права.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України Шемелинець Л.М. щодо попередження про вивільнення начальника відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 11 грудня 2015 року; визнано протиправним та нечинним попередження голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України Шемелинець Л.М. про вивільнення начальника відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 11 грудня 2015 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулась із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що посада начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області позивачу не пропонувалася, оскільки заміщення вказаної посади відбувається на конкурсній основі після погодження кандидатури головою відповідної місцевої державної адміністрації. У зв'язку з відсутністю такого погодження у відповідача не виникало обов'язку пропонувати позивачу вказану посаду. Крім того, заявник касаційної скарги посилається на те, що суди не навели мотивів, з яких виходили, скасовуючи попередження про звільнення позивача, та не звернули увагу на те, що такий документ лише фіксує той факт, що працівник вважається попередженим (обізнаним) про реорганізаційні заходи в установі, де він працює.

Від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишить оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що постановлені відповідно до закону, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з жовтня 2013 року обіймав посаду начальника відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення (пункт 1).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі відділ Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

У зв'язку із реорганізацією Державного агентства земельних ресурсів України, у квітні 2015 року оголошено конкурс на заміщення посад керівників територіальних органів Держгеокадастру.

Позивач подав до конкурсної комісії необхідні документи і був допущений до участі у відкритому конкурсі на заміщення посад начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який відбувся у червні 2015 року.

За результатами конкурсу, який відбувся у червні 2015 року, рішенням конусної комісії позивач був рекомендований для зайняття вакантної посади начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Листом від 8 липня 2015 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за результатами розгляду подання державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 1 липня 2015 року, погодило призначення кандидатури ОСОБА_1 на посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Оскільки для призначення позивача на посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області також вимагалося погодження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, 6 липня 2015 року на адресу останнього було направлене відповідне звернення Держгеокадастру.

Водночас, погодження чи відмови у погодженні щодо призначення кандидатури позивача на вказану посаду відповідачем отримано не було.

На підставі наказу комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29 вересня 2015 року №465 «Про реорганізацію відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області» вказаний відділ реорганізовано шляхом приєднання до відділу Держгеокадастру у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

11 грудня 2015 року позивача ознайомлено під підпис із попередженням про вивільнення і запропоновано йому вакантні посади головного спеціаліста з державного геодезичного нагляду відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Позивачу роз'яснено, що у разі відмови від запропонованих посад за перебігом двох місяців його буде звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погодився із запропонованими посадами, надав заперечення на попередження про вивільнення, в якому вказав, що за результатами відкритого конкурсу він був рекомендований на посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську, тому вказана посада мала йому пропонуватися у першу чергу.

Вважаючи протиправними дії комісії з реорганізації Держземагентства України щодо попередження про звільнення без урахування пропозиції посади начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську, та безпосередньо саме попередження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач успішно пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади начальника відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську, така посада мала йому пропонуватися в обов'язковому порядку. Оскільки станом на час вирішення справи процедура реорганізації Держземагентства України завершилася, суд першої інстанції, вийшовши за межі заявлених позивачем позовних вимог, визнав протиправним та нечинним оскаржуване попередження.

Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій по суті спору, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців третьої - сьомої категорій, крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад, проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169.

За змістом пунктів 25, 32 вказаного Порядку конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців. Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією.

Згідно з частиною першою статті 1, частиною першою статті 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI (далі - Закон №3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади призначає на посади за погодженням із відповідним міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади (пункт 16).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 11 вказаного Положення Голова Держгеокадастру, серед іншого, призначає на посаду за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держгеокадастру.

Тобто, кандидатура на заміщення посади керівника територіального органу Держгеокадастру повинна бути погоджена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Водночас, незважаючи на успішне проходження конкурсу, рекомендацію конкурсної комісії та наявність погодження Міністерства щодо призначення кандидатури позивача на зайняття посади начальника відділу Держгеокадастру у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, голова Дніпропетровської ОДА не надав погодження кандидатури позивача за результатами розгляду подання Держгеокадастру, як і не відмовив у такому.

Так, відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 1 квітня 2015 року (справа № 6-40цс15), власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

При цьому вакантною вважається наявна у штатному розписі установи, організації, підприємства посада, на яку не укладений трудовий договір.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час попередження про наступне вивільнення голова комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України повинна була запропонувати позивачу усі вакантні посади у відділі Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, які він міг би обіймати, і в першу чергу позивачу мала пропонуватися до зайняття вакантна посада керівника цього відділу, конкурс на заміщення якої він успішно пройшов.

Та обставина, що питання погодження призначення позивача на керівну посаду головою Дніпропетровської ОДА станом на час попередження про звільнення не було вирішене, не надавала права голові комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України на свій розсуд вирішувати, які посади працівнику пропонувати, а які - ні.

При цьому, під час попередження про наступне вивільнення за два місяці до такої події роботодавець виконує свій обов'язок щодо пропозиції посади, а працівник - погоджується на її зайняття, або ж відмовляється. Тобто, на такому етапі працевлаштування на обумовлену посаду не відбувається, що спростовує доводи відповідача про неможливість пропозиції позивачу вакантної посади за відсутності відповідного погодження. Повноваженнями щодо працевлаштування на працівника на посаду керівника територіального органу Держгеокадастру наділений його Голова.

У разі, якщо роботодавець та працівник не дійшли згоди щодо подальшого працевлаштування останнім в установі, внаслідок чого працівник підлягає звільненню з роботи, він може оскаржити до суду дії роботодавця щодо звільнення якщо вважає їх протиправними. Саме під час розгляду спору про незаконність звільнення

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України щодо попередження про вивільнення позивача з неповним переліком вакантних посад станом на 11 грудня 2015 року.

Водночас, визнаючи протиправним та нечинним попередження голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України Шемелинець Л.М. про вивільнення ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад, суди не врахували наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У контексті положень КАС під рішенням суб'єкта владних повноважень мається на увазі нормативно-правові акти, або правові акти індивідуальної дії. На відміну від нормативно-правових актів, правові акти індивідуальної дії поширюють свою дію на конкретних осіб, або стосуються конкретної ситуації. Правові акти індивідуальної дії створюють певні правові наслідки для особи, якої вони стосуються.

У справі, що розглядається, суди визнали протиправним та нечинним попередження голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України про наступне вивільнення ОСОБА_1

Водночас, суди не врахували, що письмове попередження про наступне вивільнення у випадку змін в організації виробництва і праці установи, в тому числі її реорганізації, лише засвідчує факт повідомлення працівника із зазначенням дати його вручення (ознайомлення), та вакансій, які пропонуються працівнику. Така процедура має на меті виключення можливості спору з приводу як самого факту попередження про наступне вивільнення, так і дати вручення та змісту такого повідомлення, адже перебіг двомісячного строку, встановленого статтею 49-2 КЗпП, починається з наступного після попередження дня.

Отже, попередження про звільнення є документом, який має інформативний характер та фіксує певні події. Такий документ не створює юридичних наслідків та не має ознак рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України. В силу вимог статті 49-2 КЗпП України відповідач, як роботодавець, зобов'язаний виставити працівнику попередження про наступне вивільнення, і саме по собі попередження не тягне за собою обов'язкового припинення трудового договору через два місяці. У разі, якщо працівник звільняється з роботи за перебігом цього строку з ініціативи роботодавця, і з цим не погоджується, він має право оскаржити таке рішення до суду. Аналіз правомірності звільнення працівника здійснюється саме в межах спору про незаконність звільнення і поновлення на роботі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та нечинним попередження голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України про вивільнення начальника відділу Держземагентства у м.Дніпродзержинську ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 11 грудня 2015 року.

Виходячи з викладеного та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у зв'язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального права, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та нечинним попередження позивача про наступне звільнення із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та нечинним попередження голови комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України Шемелинець Людмили Миколаївни про вивільнення начальника відділу Держземагентства у м. Дніпродзержинську ОСОБА_1 з неповним переліком вакантних посад станом на 11 грудня 2015 року та ухвалити у цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець