Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №826/26533/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №826/26533/15

адміністративне провадження № К/9901/11529/18, К/9901/11533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційні скарги ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року (головуючий суддя - Коротких А. Ю.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (головуючий суддя - Коротких А. Ю.)

у справі № 826/26533/15

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,

треті особи - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології"

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1, Міська рада), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач 2, Департамент), управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 3, УПСЗН), треті особи - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (третя особа 1), товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" (третя особа 2) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії/

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків - до 12 вересня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 187 КАС України, а саме - не додано апелянтом документа про сплату судового збору та не наведено доказів незадовільного матеріального стану ОСОБА_1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - повернуто апелянту.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, що 21.09.2016 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги. В своєму клопотанні апелянт просив задовольнити його клопотання про звільнення від сплати судового збору. Належні докази, які б свідчили про незадовільне матеріальне становище, у вказаному клопотанні надано не було. У встановлений строк апелянтом не було виконано вимоги ухвали судді Київського апеляційного адміністративного суду від
29.08.2016 та не були усунені недоліки апеляційної скарги. З клопотанням про відстрочення або розстрочення судових витрат апелянт не звертався. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність повернення вказаної апеляційної скарги апелянту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У вересні та жовтні 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду у новому складі.

В обґрунтування поданих касаційних скарг ОСОБА_1 вказує на те, що суд апеляційної інстанції, повно і всебічно не з'ясував всіх обставин, які зазначив позивач у клопотанні про звільнення від сплати судового збору та не дослідив жодного з доказів, доданих позивачем до цього клопотання, чим допустив формальний та необ'єктивний його розгляд, що призвело до безпідставного повернення апеляційної скарги.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 03 та 25 жовтня 2016 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

14 листопада 2016 року на адресу суду касаційної інстанції відповідачем 2 подано заперечення на подану касаційну скаргу, в якому він вважає оскаржувані судові рішення законними і обґрунтованимим, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
27.09.2016 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Частина 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС): До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених КАС, застосовуються правила КАС.

Частиною 1 статті 108 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених Частиною 1 статті 108 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків

Частина 6 статті 187 КАС України: До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Пункт 1 частини 3 статті 108 КАС України: позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Частина 1 статті 88 КАС України: Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - ~law20~): Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції (далі - Суд) наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Аналізуючи приписи ч. 1 ст. 108 КАС України, Суд зауважує, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.

Як вбачається з ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції послався на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 88 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір". При цьому, ухвала суду не містить правової оцінки тим обставинам (аргументам), які зазначені позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а саме, що він є безробітним та хворіє і потребує постійної купівлі лікарських засобів із долученням відповідних копій довідок із центру зайнятості, виписок по картковому рахунку, медичних виписок.

Суд зауважує, що визначення майнового стану сторони є поняттям суб'єктивним та оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини, у відповідності до приписів КАС України та ~law22~, є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Таким чином, суд фактично не дослідив обставин, зазначених скаржником і формально пославшись на те, що апелянтом належних доказів, які б свідчили про незадовільне матеріальне становище надано не було, водночас не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Разом з тим, Європейський Суд неодноразово, а зокрема у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії", наголошував на тому, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Також Європейський Суд неодноразово вказував на необхідність дотримання з однієї сторони балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.

Відтак, при оцінюванні розміру судового збору необхідно обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.

У справі "ФК Мретебі проти Грузії" Європейський суду з прав людини розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.

У цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, "безпідставним" обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет.

Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції здійснено поверхневий та формалізований підхід до вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, чим порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвал суду апеляційної інстанції про залишення без руху та про повернення апеляційної скарги скаржнику.

Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 341, 345, п.2 ч.1. ст.349,ст. 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - скасувати, а справу № 826/26533/15 - направити для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова