Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №686/3300/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №686/3300/17

адміністративне провадження №К/9901/44561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №686/3300/17

за позовом ОСОБА_1 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Берегиня", про зобов'язання вчинення дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Ватаманюка Р. В., Сторчака В. Ю.,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Чорноострівську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області видати свідоцтва про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського товариства СТОВ "Агрофірма Гречани".

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договорів дарування є власником земельних ділянок (паїв громадян), однак відповідач, порушуючи його права, як власника землі, протиправно відмовляється видати свідоцтва про право власності на земельні ділянки.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Чорноострівську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області видати ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського товариства СТОВ "Агрофірма Гречани", що належали громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 у відповідності до укладених ними договорів дарування майнових паїв.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що протоколом загальних зборів працюючих членів КСП "Гречани" №2 від 8 червня 1999 року затверджено список претендентів на майнові паї КСП "Гречани".

ОСОБА_1 у 2016 році відповідно до договорів дарування отримав у дар майнові паї членів Колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ "Агрофірма Гречани", зокрема: ОСОБА_33, свідоцтво серії НОМЕР_1 виданого 08.06.1999 року у частці 2367 грн. або 0,08873357 відсотка; ОСОБА_3 свідоцтво серії НОМЕР_2 виданого 08.06.1999 року у частці 1387 грн. ; ОСОБА_4 свідоцтво серії НОМЕР_3 виданого 08.06.1999 року у частці 8073 грн. або 0,30263884 відсотка; ОСОБА_5 свідоцтво серії НОМЕР_4 виданого 08.06.1999 року у частці 4329 грн. або 0,16228459 відсотка; ОСОБА_6 свідоцтво серії НОМЕР_5 виданого 08.06.1999 року у частці 6921 грн. або 0,25945292 відсотка; ОСОБА_7 свідоцтво серії НОМЕР_6 виданого 08.06.1999 року у частці 3500 грн. або 0,13120723 відсотка; ОСОБА_8 свідоцтво серії НОМЕР_7 виданого 08.06.1999 року у частці 6832 грн. або 0,25611651 відсотка; ОСОБА_9 свідоцтво серії НОМЕР_8 виданого 08.06.1999 року у частці 6780 грн. або 0,25416714 відсотка; ОСОБА_10 свідоцтво серії НОМЕР_9 виданого 08.06.1999 року у частці 2714,00 грн або 0,10174883 відсотка; ОСОБА_11 свідоцтво серії НОМЕР_10 виданого 08.06.1999 року у частці 7940.00 грн або 0,29765297 відсотка; ОСОБА_12 свідоцтво серії НОМЕР_11 виданого 08.06.1999 року у частці 4275,00 грн. або 0,16026026 відсотка; ОСОБА_13 свідоцтво серії НОМЕР_12 виданого 08.06.1999 року у частці 4299,00 грн або 0,16115996 відсотка; ОСОБА_14 свідоцтво серії НОМЕР_13 виданого 08.06.1999 року у частці 699,.00 грн або 0,26203957 відсотка; ОСОБА_15 свідоцтво серії НОМЕР_14 виданого 08.06.1999 року у частці 2517,00 грн або 0,09435674 відсотка; ОСОБА_34 свідоцтво серії НОМЕР_15 виданого 08.06.1999 року у частці 4534,0 грн або 0,16996959 відсотка; ОСОБА_17 свідоцтво серії НОМЕР_16 виданого 08.06.1999 року у частці 9335,00 грн або 0,39994842 відсотка; ОСОБА_18 свідоцтво серії НОМЕР_17 виданого 08.06.1999 року у частці 18048,00 грн. або 67657944 відсотка; ОСОБА_19 свідоцтво серії НОМЕР_18 виданого 08.06.1999 року у частці 7409,00 грн. або 0,27747695 відсотка; ОСОБА_20 свідоцтво серії НОМЕР_19 виданого 08.06.1999 року у частці 4223,00 грн або 0,~organization0~ відсотка; ОСОБА_21 свідоцтво серії НОМЕР_20 виданого 08.06.1999 року у частці 162,.00 грн або 0,0616759 відсотка; ОСОБА_22 свідоцтво серії НОМЕР_21 виданого 08.06.1999 року у частці 6378,00 грн або 0,23909705 відсотка; ОСОБА_23 свідоцтво серії НОМЕР_22 виданого 08.06.1999 року у частці 5144,00 грн або 0,19283714 відсотка; ОСОБА_24 свідоцтво серії НОМЕР_23 виданого 08.06.1999 року у частці 5286,00 грн. або 0,19816040 відсотка; ОСОБА_25 свідоцтво серії НОМЕР_24 виданого 08.06.1999 року у частці 4306,00 грн або 0,16142238 відсотка; ОСОБА_26 свідоцтво серії НОМЕР_25 виданого 08.06.1999 року у частці 11814,00 грн. або 0,44288062 відсотка; ОСОБА_27 свідоцтво серії НОМЕР_26 виданого 08.06.1999 року у частці 824,00 грн або 0,3088993 відсотка; ОСОБА_28 свідоцтво серії НОМЕР_27 виданого 08.06.1999 року у частці 1360,00 грн або 0,05098338 відсотка; ОСОБА_29 свідоцтво серії НОМЕР_28 виданого 08.06.1999 року у частці 5294,00 грн. або 0,~organization1~ відсотка; ОСОБА_30 свідоцтво серії НОМЕР_29 виданого 08.06.1999 року у частці 9901,00 грн або 0,37116650 відсотка; ОСОБА_31 свідоцтво серії НОМЕР_30 виданого 08.06.1999 року у частці 6868,00 грн або 0,25746607 відсотка; ОСОБА_35 свідоцтво серії НОМЕР_31 виданого 08.06.1999 року у частці 4575,00 грн або 0,17150659 відсотка.

Позивач двічі звертався до відповідача з заявою про видачу відповідних свідоцтв, однак йому було відмовлено у їх видачі з посиланням на те, що книга обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства знаходиться у Ткачука А. В. - керівника ПСП "Агрофірма Берегиня".

Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів того, що книга обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, яка ведеться селищною радою, знаходиться у керівника ПСП "Агрофірма Берегиня".

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що свідоцтва про право власності на майновий пай, видані членам колективного сільськогосподарського підприємства, не були оформлені належним чином. При цьому, позивач, звертаючись до ради із заявою про видачу свідоцтв, не надав договорів дарування паїв та свідоцтв, виданих членам підприємства.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його у касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У поданих запереченнях Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма " Берегиня" просить відмовити в задоволенні скарги.

Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 11 ЦК у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої цієї статті).

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У справі, що розглядається, спірним є питання щодо невидачі позивачу свідоцтв про право власності на земельні ділянки, та позивач обґрунтовує свої вимоги саме порушенням його права власності на майнові паї, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки безпосередньо пов'язаний із захистом позивачем свого цивільного права та має приватноправовий характер.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статті 354 КАС . Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

статтею 19 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті стаття 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №686/3300/17 - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду