Історія справи
Постанова КАС ВП від 15.09.2023 року у справі №1340/5990/18Ухвала КАС ВП від 20.04.2020 року у справі №1340/5990/18

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа №1340/5990/18
провадження № К/9901/8335/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 (головуючий суддя Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.)
у справі №1340/5990/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 розрахунку підвищення до пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Постанова №355), виходячи із розміру 80 відсотків, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року; перерахунку основного розміру пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), виходячи із розміру 70 відсотків, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року та припинення із 01 січня 2018 року виплати підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 із 01 вересня 2012 року та із 01 січня 2013 року підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, виходячи із розміру 86 відсотків суми і грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року;
- зобов`язати відповідача здійснити із 01 січня 2018 року перерахунок основного розміру пенсії на підставі Постанов № 704 та № 103, виходячи із розміру 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року;
- зобов`язати відповідача поновити із 01 січня 2018 року виплату підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, здійснити при цьому виплату позивачу підвищень до пенсії та основного розміру пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
2. 26.11.2019 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог відповідно до пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для ефективного розгляду справи.
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 заяву представника позивача задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій стосовно позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку загального розміру пенсійних виплат шляхом зменшення із 01 січня 2018 року загальної суми пенсійних виплат на розмір підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, зобов`язавши при цьому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок загального розміру пенсійних виплат шляхом включення з 01 січня 2018 року в загальний розмір пенсійних виплат розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355 залишено без розгляду.
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 розрахунку підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, виходячи із розміру 80, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року; перерахунку основного розміру пенсії на підставі Постанов №704 та №103, виходячи із розміру 70, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року по день припинення виплат;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 із 01 вересня 2012 року та із 01 січня 2013 року підвищення до пенсії, встановленого Постановою № 355, виходячи із розміру 86 відсотків суми і грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити із 01 січня 2018 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії на підставі Постанов №704 та №103, виходячи із розміру 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії з перерахунку пенсії позивача на підставі норм Постанови №355 та ухвалити у зазначеній частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 86% грошового забезпечення.
7. Згідно з листом відповідача від 15.10.2018 № 19516/02.02-06 в квітні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року на підставі Постанови №103, виходячи з основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення.
8. Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо визначення відсотку від грошового забезпечення, позивач звернувся до суду
9. Окремо позивач зазначає, що відповідач, починаючи з 2012 року, не вірно обраховував належне йому відповідно до Постанови №355 підвищення до пенсії, а тому він має право на компенсацію всіх недоотриманих за період з 2012 року сум. Зазначене також стало підставою для звернення до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови КМУ № 355 та постанови КМУ №103 максимальний її розмір має обраховуватися із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію, і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві, тобто 86% від суми грошового забезпечення позивача.
11. Окремо суди зазначали, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, а тому в цьому випадку строк звернення до суду позивачем не пропущений.
12. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства.
13. Звертає увагу, що позивачем без будь-яких обґрунтованих причин пропущений строк звернення до суду з вимогами щодо Постанови №355 і суди не звернули увагу на це, безпідставно зазначивши, що строк звернення до суду не пропущений.
14. Окремо стверджує, що підвищення по Постанові №355 виплачувалось позивачу у розмірах, визначених законодавством. І таке підвищення розраховується не від відсоткового значення пенсії, як помилково вважає позивач, а від граничних розмірів надбавки в залежності від періодів виплати.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
17. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
18. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
19. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
20. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
21. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), в якій Суд дійшов наступних висновків.
26. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
27. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
28. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
29. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
30. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
31. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
32. Як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на необізнаність у проведенні перерахунку пенсії на підставі Постанови № 355 у липні 2012 році та неповідомлення його пенсійним органом про здійснення такого перерахунку. При цьому позивачем не наведено та в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення позивачем будь-яких дій з метою отримання інформації щодо обрахунку розміру його пенсії, отримуваної ним після проведення такого перерахунку.
33. З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
34. Щодо посилання позивача на положення статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо перерахунку пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом та відсутня зміна розміру грошового забезпечення, оскільки нормами Постанови № 355 встановлено лише граничний розмір підвищення до пенсії.
35. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.08.2021 у справі №1.380.2019.000974 з подібними правовідносинами.
36. За таких обставин суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з вимогою щодо перерахунку пенсії за період з 01.09.2012 по 31.12.2017 на підставі норм Постанови №355.
37. За змістом частини третьої статті 123 КАС України, яка поширює свою дію на спірні правовідносини, а також згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
38. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
39. Під час касаційного перегляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з вимогами за період з у зв`язку 01.09.2012 по 31.12.2017. Оскільки з 01.01.2018 Постанова №355 втратила чинність, а позов подано у грудні 2018 року, то є підстави для залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог повністю.
40. Щодо посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 колегія суддів зазначає, що предметом зазначеного судового рішення було питання строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить. Суди попередніх інстанцій розповсюдили визначений у згаданому рішенні підхід і на пенсійні спори.
41. Верховний Суд у своїй практиці теж застосовував подібний підхід, зокрема, у постанові від 30.11.2020 (справа №639/1386/17).
42. Проте, постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 змінено підхід щодо питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах та сформовано правову позицію, зазначену вище (п. 25 цієї постанови).
43. Таким чином колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги - скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог щодо Постанови №355 і залишення позовної заяви без розгляду у зазначеній частині.
44. Керуючись статтями 240 341 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити частково.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №1340/5990/18 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 розрахунку підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, виходячи із розміру 80, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 із 01 вересня 2012 року та із 01 січня 2013 року підвищення до пенсії, встановленого Постановою № 355, виходячи із розміру 86 відсотків суми і грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року.
3. У зазначеній частині позовні вимоги залишити без розгляду.
4. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №1340/5990/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб