Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.10.2020 року у справі №640/24651/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа №640/24651/19

адміністративне провадження № К/9901/25786/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 (головуючий суддя: Кобаль М. І., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.) у справі №640/24651/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач-1), Київського міського військового комісаріату (далі - Київський МВК або відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправними дії Міноборони України та пункт 5 рішення, оформленого протоколом №54 від 11.05.2019, щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон №2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975);

скасувати пункт 5 рішення Міноборони України, оформленого протоколом №54 від
11.05.2019, в частині непризначення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги та безпідставного повернення документів на адресу Київського МВК;

зобов'язати Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ~law6~ та Порядку №975;

зобов'язати Комісаріат підготовити усі необхідні заходи по призначенню і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, шляхом, направлення документів разом із заявою ОСОБА_1 до Міноборони України та встановлення рішень і наказів по їх виплаті;

зобов'язати Міноборони України подати до суду першої інстанції протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по цій справі згідно із статтею 382 КАС України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2020 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Міноборони України щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ~law7~ та Порядку №975;

визнано протиправним і скасовано рішення Міноборони України від 11.05.2019, оформлене пунктом 5 протоколу №54 засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ~law8~ та Порядку №975;

зобов'язано Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ~law9~ та Порядку №975;

зобов'язано Міноборони України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом одного місяця з дня набрання даним судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення згідно із статті 382 КАС України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2020 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Також скаржник у касаційній скарзі просить суд визначити єдину позицію для формування єдиної правозастосовчої практики щодо осіб офіцерського складу, які отримали травму, захворювання, контузію чи поранення під час виконання обов'язків військової служби за контрактом у Збройних Силах України, а не у складі Радянської армії СРСР на посаді рядового під час строкової служби в Афганістані та щодо представництва і самопредставництва юридичних осіб без політичної заангажованості і кон'юнктурних уподобань.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.08.1989 по
12.05.2015 проходив військову службу в Збройних Силах України.

Згідно інформації, зазначеній у витягу з наказу Міноборони України №326 від
12.05.2015 року (по особовому складу) та витягу з наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України №103 від 03.06.2015 (по стройовій частині) полковника юстиції ОСОБА_1, старшого офіцера відділу супроводження проектів автоматизації Управління автоматизації Збройних Сил України звільнено у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров'я), відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Згідно відомостей, зазначених у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.09.2015 № 3261, отримані ОСОБА_1 травми пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акту огляду МСЕК серії АВ 0439525 від 10.12.2015, ОСОБА_1 з 26.11.2015 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

У грудні 2015 року позивач через Київський МВК звернувся до Міноборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, яка разом із пакетом документів була передана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд комісії.

За результатами розгляду порушеного у заяві питання, Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини травми (контузії, поранення або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пункту 11 Порядку №975. Рішення Комісії оформлено протоколом №2 від 13.01.2017.

Вважаючи рішення Комісії протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2018 у справі №760/4724/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Міноборони України, Київського МВК щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги;

зобов'язано Київський МВК направити документи ОСОБА_1 до Міноборони України для розгляду питання щодо призначення одноразової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності від травми, (поранення, контузії, захворювання), пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби;

зобов'язано Міноборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до ~law11~.

На виконання судового рішення у справі №760/4724/17 Комісаріат направив до Міноборони України пакет документів для вирішення питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, про що позивача повідомлено листом №ВСЗ/373 від
28.01.2019.

11.05.2019 Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене протоколом №54, яким відмова ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. В обґрунтування підстав відмови Комісія послалася на те, що заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини травми.

За висновком Комісії, із поданих документів неможливо встановити за яких обставин позивач отримав травму, оскільки відповідно до записів у медичній книжці зі слів хворого травма одержана внаслідок падіння на сходах військового інституту, проте в акті службового розслідування Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка від 08.07.2013 зазначено, що факт отримання травми не знайшов підтвердження, позаяк ОСОБА_1 спочатку повідомив свого начальника про отримання травми шляхом відправки SMS, а потім повідомив, що він надіслав повідомлення помилково.

Зважаючи на правовий підхід, сформований у постанові Верховного Суду від
10.04.2019 (справа №822/220/18), висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 14.09.2015 №2598, також не є документом, що свідчить про обставини травми.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із встановлення 2 групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини травми, зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, ним було подано достатні документи, що свідчать про причини та обставини травми. Також позивач наголосив, що право на отримання ним одноразової грошової допомоги встановлено судовим рішенням у справі №760/4724/17, яке набрало законної сили.

Міноборони України позов не визнало. Стверджує, що позивач не виконав вимоги Порядку №975 та не надав документ, що свідчить про причини та обставини травми, зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги немає. При вирішенні справи просив врахувати практику Верховного Суду, сформовану у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18.

Київський МВК у відзиві на позовну заяву просив врахувати ту обставину, що ним вчинені усі передбачені законом заходи щодо розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок доведення наявності підстав для відмови у виплаті покладається на суб'єктів владних повноважень, які задіяні у процесі призначення допомоги. Натомість відповідачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ~law12~, за наявності яких виплата не здійснюється. Водночас із поданих на розгляд Комісії документів суд встановив, що такі розкривають причини та обставини отриманої травми, що призвела до встановлення позивачу 2 групи інвалідності.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18, суд апеляційної інстанції констатував, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.09.2015 №3261 та довідка до акту огляду МСЕК серії АВ 0439525 від 10.12.2015 вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень та не містять відомостей про обставини травми ОСОБА_1, зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. З огляду на те, що інших документів, які містять відомості про причини та обставини травми, як того вимагає законодавець, позивач не надав, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого Міноборони України рішення.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Скаржник стверджує, що законодавцем не визначено, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), тому в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення. На переконання скаржника, ним подано вичерпний перелік документів, які свідчать, що причини та обставини травми, що призвела до інвалідності. Натомість суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив подані на розгляд комісії документи, що призвело до помилкових висновків про те, що такі не містять відомостей про причини та обставини травми. Також скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не з'ясовувалися обставини щодо статусу позивача в якому він проходив військову службу. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції без повного з'ясування обставин у цій справі неправомірно застосував висновки Верховного Суду, сформовані у справі №822/220/18, де правовідносини склалися за інших фактичних обставин.

Також, за висновками скаржника, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для відкриття апеляційного провадження у справі, оскільки апеляційна скарга від Міноборони України підписана неуповноваженою на те особою.

У поданих на адресу суду касаційної інстанції додаткових поясненнях скаржник просить при розгляді справи врахувати преюдиційність обставин, встановлених у справі №760/4724/17, в якій судом було скасовано попереднє рішення Міноборони України про повернення документів на доопрацювання та зобов'язано розпорядника бюджетних коштів розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Також скаржник просить відступити від правових висновків Верховного Суду, сформованих у справі №822/220/18, та застосувати до спірних правовідносин раніше установлену практику суду вищої інстанції, відповідно до якої акти судово-медичного дослідження та витяги з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, є достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця.

Міноборони України подало відзив на касаційну скаргу. Відповідач-1 наполягає, що вимога Міноборони України про необхідність подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною. Наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.

У відповідь на поданий Міноборони України відзив, скаржник наполягає, що ним подані належні та достовірні документи, які містять відомості про причини та обставини травми, що призвела до встановлення 2 групи інвалідності.

Київський МВК процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Спір виник щодо права позивача на отримання грошової допомоги на підставі поданої ним заяви та долучених до заяви документів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (далі-Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ~law14~ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ~law15~.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені ~law16~, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

~law17~ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до ~law18~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ~law19~ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України

На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 11 цього Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі №740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, та сформулював наступний правовий висновок: "документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування".

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зміст витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону свідчить, що він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається. Відповідно відсутні підстави відступати від запропонованого у справі №822/220/18 підходу та формулювати з цього питання нові правові висновки.

У контексті обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції встановив, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від
14.09.2015 у №3261 та довідка до акту огляду МСЕК серії АВ 0439525 від
10.12.2015, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень та не містять відомостей про обставини травми ОСОБА_1, зокрема про те, що вона не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Інших документів, які містять відомості про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно позивач наразі не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності IІ групи внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, оскільки ним подано не всі передбачені Порядком №975 документи для отримання такої допомоги.

Така правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах неодноразово підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.03.2020 (справа №806/2879/18), від 21.01.2021 (справа №808/4149/17), від 04.03.2021 (справа №280/4768/18), від 11.03.2021 (справа №319/714/17), та багатьох інших.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на судові рішення у справі №760/4724/17, оскільки вказаними рішеннями надано оцінку протиправності дій відповідача щодо повернення документів позивача на доопрацювання та зобов'язано повторно розглянути заяву.

З приводу доводів касаційної скарги про подання апеляційної скарги від імені Міноборони України неуповноваженою на те особою, то Верховний Суд відхиляє такі як необґрунтовані, оскільки згідно відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 (підписант апеляційної скарги) діє шляхом самопредставництва юридичної особи через уповноважену посадову особу.

В решті доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №640/24651/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа