Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №812/1410/16

адміністративне провадження №К/9901/559/17, К/9901/3596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства Луганськтепловоз» та Офісу великих платників податків ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 (суддя - В.С. Шембелян) на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (колегія у складі суддів: Гайдар А.В., Василенко Л.А., Компанієць І.Д.)у справі № 812/1410/16за позовомПублічного акціонерного товариства Луганськтепловоз» доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби третя особаГоловне управління Держаної казначейської служби України в Харківській областіпровизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Луганськтепловоз» (далі - Товариство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, тертя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому, з урахуваннями зміни позовних вимог, просило: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління щодо не внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року на суму 6940543,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Товариству суми податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 6940543,00 грн.

Обґрунтовуючи позов вказав, що відповідач безпідставно, допускаючи бездіяльність, не повертає йому заявлену до відшкодування узгоджену суму ПДВ за вересень 2015 року, яка була ним самостійно зменшена уточнюючими розрахунками до такого відшкодування ще у 2016 році та становить 6940543,00 грн. Документальна позапланова перевірка достовірності її нарахування контролюючим органом не провадилась, акт складний не був.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року на суму 6940543,00 грн. (шість мільйонів дев`ятсот сорок тисяч п`ятсот сорок три гривні 00 коп.) до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести заяву Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року на суму 6940543,00 грн. (шість мільйонів дев`ятсот сорок тисяч п`ятсот сорок три гривні 00 коп.) до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що відповідач, отримавши декларацію та уточнені розрахунки суми бюджетного відшкодування, не вніс, після закінчення строків для проведення відповідних процедур, на наступний робочий день після отримання відповідного рішення до Реєстру даних узгодженої суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ «Луганськтепловоз».

Натомість, Донецький апеляційний адміністративний суд, постановою від 12.12.2017 рішення суду скасував, та задовольнив позов частково. Визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість №9214341561 від 19.10.2015 за вересень 2015 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків №9236689465 від 19.11.2016 та № 9097476230 від 14.06.2016 року на суму 6940543,00 грн. Зобов`язав Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість №9214341561 від 19.10.2015 за вересень 2015 року з урахуванням уточнюючих розрахунків №9236689465 від 19.11.2016 року та № 9097476230 від 14.06.2016, на суму 6940543,00 грн. (шість мільйонів дев`ятсот сорок тисяч п`ятсот сорок три гривні 00 коп.) В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції, вийшов за межі позовних вимог, зазначив, що відповідачем у даній справі не вчинив покладені на нього дискреційні повноваження по визначенню достовірності заявленого позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, в розумінні норм податкового законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність, яка підлягає виправленню шляхом проведення відповідної перевірки нарахування такого бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, доводи якої є аналогічні доводам позовної заяви, що були зазначені.

Також до касаційного суду надійшла касацій скарга відповідача, який оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції, та просить у задоволені позову відмовити повністю. При цьому посилається на листи Служби безпеки України, згідно яких тимчасово зупинені операції з бюджетними коштами позивача через його причетність до функціонуючих непідконтрольних України територій Луганської області.

У письмових відзивах, які надійшли від сторін справи на вказані касаційні скарги поставлені питання про залишення їх без задоволення.

Переглянувши судове рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовою інстанцією фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами апеляційної інстанцій встановлено, що у жовтні 2015 року Товариство подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість №9214341561 від 19.10.2015 за вересень 2015 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 7084378,00 грн., яка, в подальшому, уточнюючими розрахунками №9236689465 від 19.11.2016 та № 9097476230 від 14.06.2016 зменшена, та становить 6940543,00 грн., про що відповідачем проведена камеральна перевірка.

З вересня 2016 року позивач перебуває на обліку у ДФС.

У зв`язку із ненадходження визначених до відшкодування позивачем коштів на його рахунки, він звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно із пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За змістом положення пункту 200.7 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (пункт 200.10 статті 200 ПК України).

Як убачається із встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, ПАТ «Луганськтепловоз» у 2016 році подало до контролюючого органу, у якого в той час знаходився на обліку, податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ, яка зменшена уточнюючими розрахунками та складала всього 6940543,00 грн. Рішення про відшкодування заявленої суми, під час проведення камеральної перевірки, контролюючим органом прийнято не було.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Тоді як, згідно із приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривен

Убачаючи наведенні положення ПК України, Суд погоджується із висновками зробленими судом апеляційної інстанції про допущення контролюючим органом бездіяльності під час процедури узгодження сум заявленого позивачем до відшкодування ПДВ, так як не було виконано вимоги статті 78 ПК України по організації та проведенню документальної позапланової перевірки правомірності декларації декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за вересень 2015 року.

Варто зазначити, що суд апеляційної інстанції, використовуючи надане йому повноваження, вірно вийшов за межі позивних вимог, чим захистив порушене право позивача, виконавши завдання адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги.

Доводи, зазначені сторонами у касаційних скаргах та відзивах на такі Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз» та Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду