Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №676/6166/17

адміністративне провадження №К/9901/24281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №676/6166/17

за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дію

за касаційною скаргою Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Шевцової Л.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянець Е.С., суддів: Залімського І.Г., Сушко О.О., -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (Далі- позивач) звернувся до суду з позовом до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив: визнати протиправною відмову щодо здійснення переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; зобов`язати призначити пенсію державного службовця в розмірі 60 % від заробітку, зазначеного у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум пенсії та з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в квітні 2016 року у зв`язку з хворобою, позивачу призначено пенсію по інвалідності, як інваліду 2-ї групи загального захворювання. В жовтні 2017 року він звільнився з посади головного державного аудитора Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області відповідно до Закону України «Про державну службу». Після чого звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії про інвалідність на пенсію державного службовця, проте, у такому переведенні відмовлено, з посиланням на те, що право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач набуде при досягненні 62-річного віку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, позов ОСОБА_1 - задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що оскільки на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 01.05.2016 року позивач працював на посаді державного службовця та має більше 10 років стажу державної служби, то він має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі положень ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 лютого 2018 року Кам`янець-Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ Закону не має.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких він проти задоволення скарги заперечує. Просить рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 04 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М., справу передано головуючому судді.

Ухвалою від 14.08.19 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Позивач перебуває на обліку в Кам`янець-Подільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області, як одержувач пенсії як особі з інвалідністю 2 групи загального захворювання, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11 квітня 2016 року.

Наказом № 3670 від 24.10.2017 позивача звільнено з посади головного державного аудитора Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області відповідно до п. 1 ст. 35 КЗпП України та ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

26.10.2017 позивач звернувся із заявою до відповідача про переведення його з пенсії по інвалідності, як особи з інвалідністю 2-ї групи, призначеної відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723.

Кам`янець-Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області листом №15765/04 від 01.11.2017 повідомило позивачу про відмову у переведенні пенсії. Відмова мотивована відсутністю підстав для такого переведення з посиланням на те, що пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» за № 3723 з 01.05.2016 не призначаються і не перераховуються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Для правильного вирішення цього спору належить встановити, чи поширюється визначене п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» за № 3723 право осіб на призначення пенсії на правовідносини, що виникають при переведенні пенсіонерів з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та становить шістдесят років.

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Законом України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Частиною 9 ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723, що діяла до 01.05.2016, передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Тобто особи зі стажем державної служби 10 і більше років, яким була встановлена інвалідність I або II групи, за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мали право на отримання пенсії по інвалідності у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» вік і страховий стаж.

Особи з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, з 01.05.2016 втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (справа № 822/524/18).

За таких обставин, коли позивач, хоч і працювала станом на 01.05.2016 на посаді державного службовця та має більше 10 років стажу державної служби, проте не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досяг 62-річного віку.

А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області - задовольнити.

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року по справі № 676/6166/17 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дію - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін