Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/6933/20

адміністративне провадження № К/9901/21480/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 (головуючий суддя: Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2021 (головуючий суддя: Ільчишин Н.В., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі № 380/6933/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», третя особа: Міністерство юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - ДУ «Центр пробації» або відповідач), третя особа: Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст України), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про призначення виплати позивачці одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 3 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з виконанням повноважень та основних завдань міліції/поліції, в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2020 року;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення доплати позивачці одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з виконанням повноважень та основних завдань міліції/поліції, в розмірі 45250 грн.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.12.2020, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2021, позов задовольнив частково:

визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII у зв`язку з визначенням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з виконанням повноважень та основних завдань міліції/поліції, в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2020 року;

зобов`язав відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з виконанням повноважень та основних завдань міліції/поліції, в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа (Мін`юст України) подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка у період з 1997 по 2019 роки проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно із наказом директора Державної установи «Центр пробації» № 8/к від 30.01.2019, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 з 31.01.2019 звільнено з посади старшого інспектора Галицького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації у Львівській області за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

За інформацією, зазначеною у свідоцтві про хворобу № 10 від 23.01.2019, виданим Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», у позивачки діагностовано ЗЧМТ (03.03.2011), струс головного мозку у вигляді посттравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною неврологічною симптоматикою, стійким цефалічним синдромом, помірним порушенням статики та ходи. Травма, «ТАК», пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Водночас, згідно із інформацією зазначеною у цьому свідоцтві, у ОСОБА_1 також діагностовано гіпертонічну хворобу І ст. ступінь 1. ризик низький. Блокада передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса. СН 0 ст. ХНМК І ст., вестибулоатактичний синдром синдром. Цервікалгія вертеброгенного генезу з м`язево-тонічним синдромом та незначним порушенням функції. Деформуючий артроз лівого ліктьового суглобу ІІ ст. з больовим синдромом та незначним порушенням функції. Складний далекозорий астигматизм правого ока з гостротою зору 0.7/1.0 з корекцією 1,0/1,0. Захворювання, «ТАК», пов`язане з проходженням служби в поліції.

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності та довідці до акта огляду МСЕК, ОСОБА_1 встановлено 50-відсоткову втрату працездатності та ІІІ групу інвалідності, які пов`язані із виконанням службових обов`язків.

Первинний огляд МСЕК, під час якого позивачці була встановлена інвалідність III групи, проведений 06.05.2019, тобто протягом 6 місяців після звільнення, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 845522 від 06.05.2019. У довідці зазначено, що травма, яка спричинила встановлення позивачці інвалідність, пов`язана із виконанням службових обов`язків.

У зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, позивачка звернулася до ДУ «Центр пробації» із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідач листом від 09.10.2019 № 4734/8/ян-19 повідомив ОСОБА_1 про те, що 02.08.2019 направив документи до Мін`юсту України для виділення коштів, проте за наслідками розгляду цих документів, МЮУ повернуло їх до ДУ «Центр пробації» на доопрацювання.

Позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, до якої долучила додаткові документи.

Згідно із листом ДУ «Центр пробації» від 19.02.2020 № 711/10/ян-20, в процесі виконання пропозиції МЮУ була проведена відповідна додаткова перевірка причин та умов отримання травми старшим інспектором Галицького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_1 і за результатами такої перевірки Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України не встановила порушень з боку Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яке проводило службову перевірку за цим фактом.

В подальшому відповідач листом від 04.08.2020 №95/Ж-95/10/ян-20 направив позивачці копію протоколу від 03.10.2019 №5-19 засідання комісії з розгляду питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб начальницького складу ДУ «Центр пробації», згідно із яким Комісія вирішила призначити і виплатити одноразову грошову допомогу в сумі 480 250 грн.

10.08.2020 директором ДУ «Центр пробації» було видано наказ №523/од-20 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків такій особі пенсіонеру Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 у сумі 480 250 грн.

11.08.2020 на банківський рахунок позивача надійшли кошти в сумі 480 250 грн.

Відповідач провів розрахунок і виплату одноразової грошової допомоги з розрахунку 250-ти розмірів прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019.

Позивачка вважає, що оскільки рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймалось у 2020 році, то розмір такої допомоги повинен був визначатися виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня 2020, а тому звернулася із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що за змістом пункту 3 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. У випадку встановлення поліцейському ІІІ групи інвалідності, розмір цієї допомоги становить 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Відтак з огляду на те, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймалось у 2020 році (наказ ДУ «Центр пробації» №523/од-20 від 10.08.2020), то відповідно і розмір такої допомоги повинен був визначатись, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня 2020 року. Натомість відповідач провів розрахунок розміру одноразової грошової допомоги за ставками 2019 року, яка склала 480 250,00 грн замість 525 500 грн. Отже недоплата ОГД, за підрахунками позивачки, становить 45 250 грн.

Відповідач позов не визнав. Зазначає, що розрахунок суми ОГД правильно проведено у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року, оскільки рішення про призначення та виплату позивачці ОГД було прийнято 03.10.2019 (протокол засідання комісії з розгляду питань про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб начальницького складу ДУ «Центр пробації» № 5-19).

У відповідь на відзив позивачка додатково зазначила, що висновок відповідача про те, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги прийнято 03.10.2019 є помилковим, оскільки цього дня був лише складений і підписаний відповідний протокол, а рішення, оформлене наказом, на підставі власне якого і була проведена виплата приймалось вже 10.08.2020.

Третя особа правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за вимогами пункту 3 Розділу ІV Порядку № 4, рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції у якому проходив (проходить) службу поліцейський шляхом видання наказу про виплату такої допомоги. Своєю чергою, у відповідності до вимог статті 99 Закону №580-VIII, розмір ОГД у зв`язку із встановленням інвалідності визначається виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Відповідно, зважаючи на те, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги, оформлене наказом №523/од-20, було прийняте відповідачем 10.08.2020, суди дійшли висновку, що розмір одноразової грошової допомоги повинен був визначатися виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року. Водночас за висновками судів обох інстанцій належним способом захисту порушених прав позивачки у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ОГД в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Одночасно суди відхилили твердження відповідача про те, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги було прийнято 03.10.2019, оскільки протокол засідання комісії з розгляду питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб начальницького складу ДУ «Центр пробації», не можна вважати рішенням керівника органу в розумінні положень Порядку № 4.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга Мін`юсту України обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що протокол засідання комісії з розгляду питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб начальницького складу ДУ «Центр пробації» № 5-19 від 03.10.2019 є тим самим рішенням, з яким законодавець пов`язує визначення розміру ОГД. За позицією скаржника, наказ ДУ «Центр пробації» лише вводить в дію рішення Комісії, оформлене протоколом № 5-19 від 03.10.2019. За таких обставин, скаржник вважає, що сума ОГД правильно обчислена виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня 2019 року.

Необхідність касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій скаржник пов`язує із тим, що він є головним розпорядником бюджетних коштів, а отже має вживати заходи задля попередження незаконного їх витрачання.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційний суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

У пункті 2.4 рішення від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580, яким визначаються службовий час і час відпочинку (стаття 91), відпустки та обчислення їх тривалості (статті 92, 93), грошове, медичне, житлове забезпечення (статті 94-96), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101), пенсійне забезпечення (стаття 102), навчання дітей (стаття 103), захист прав та законних інтересів працівників поліції (стаття 104). Наведені положення Закону № 580 щодо визначення прав поліцейських, які гарантуються державою у разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що пов`язані з проходженням ним служби та перешкоджають подальшому її проходженню, вказують на наявність комплексу організаційно-юридичних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту цих осіб. Зокрема, зі змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 вбачається, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580 є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом № 580-VIII.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом № 580-VIII.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно із підпунктом «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

У частині другій статті 97 цього Закону зазначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

На реалізацію положень статей 97 - 101 Закону № 580-VIII та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського Міністерство внутрішніх справ України наказом від 11.01.2016 № 4 затвердило Порядок (далі - Порядок № 4; зі змінами).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги регламентовані пунктами 1-3 Розділу ІV Порядку № 4.

Відповідно до пункту 1 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно з пунктом 2 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:

1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;

2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (пункт 3 Розділу ІV Порядку).

Зміст Розділу ІV Порядку № 4 свідчить, що ним визначається порядок призначення і виплати ОГД, який включає в себе три самостійні стадії, а саме:

- підготовка фінансовим підрозділом відповідного висновку, за встановленою формою, про призначення одноразової грошової допомоги і його підписання;

- затвердження або відмова у затвердженні висновку;

- прийняття рішення про призначення виплати ОГД шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмове повідомлення заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Своєю чергою, у відповідності до вимог статті 99 Закону № 580-VIII, розмір ОГД у зв`язку із встановленням інвалідності визначається виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Отже, визначення розміру ОГД безпосередньо залежить від календарного року, в якому керівником органу прийнято рішення про виплату шляхом видання відповідного наказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.08.2020 директором Державної установи «Центр пробації» видано наказ №523/од-20 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 у сумі 480250 грн.

Зазначене рішення про виплату відповідає формі визначеній пунктом 3 Розділу ІV Порядку № 4.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги прийняте відповідачем 10.08.2020, а відтак і розмір одноразової грошової допомоги, у відповідності до вимог статті 99 Закону № 580-VIII, повинен був визначатися виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

В контексті обставин цієї справи, колегія суддів також зазначає, що соціальний захист поліцейських, серед іншого, охоплює забезпечення своєчасності і повноти грошових виплат у разі настання обставин та умов, визначених законодавством України, зокрема, встановлення інвалідності.

Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102 грн. Відповідно, розмір належної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги становить 525 500 грн.

Проте відповідачем розрахунок розміру одноразової грошової допомоги проведено за ставками 2019 року у сумі 480 250 грн, що не узгоджується із вимогами законодавства. Відповідно, внаслідок протиправності таких дій позивачка недоотримала частину належних до виплати коштів.

Також колегія суддів враховує, що прийняття рішення про виплату ОГД у наступному календарному році після звернення за її призначенням є наслідком порушення розпорядником коштів строків вирішення фінансового питання.

Одночасно колегія суддів не може погодитися із твердженнями скаржника про те, що протокол Комісії № 5-19 від 03.10.2019 можна вважати рішенням про виплату, оскільки законодавцем чітко передбачено орган, який компетентний приймати такого роду рішення, а також форму цього розпорядчого документу. Натомість прийняття Комісією рішення про виплату є однією із необхідних стадій, що передують для видання керівником органу, у якому проходив (проходить) службу особа, наказу про виплату ОГД.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги третьої особи.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, яким судами вже надана правова оцінка. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга третьої особи не містить.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №380/6933/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа