Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2021 року у справі №815/423/17
Ухвала КАС ВП від 08.02.2018 року у справі №815/423/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №815/423/17

адміністративне провадження №К/9901/4625/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участі представників:

від позивача - Крутенко Д.М. - за ордером від 14 травня 2018 року

Ніколенко Є.А. - за ордером від 14 травня 2018 року

від відповідача - Кирилов О.В. - за дов. від 17 квітня 2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі судді Аракелян М. М. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів Димерлія О. О., Єщенка О. В., Федусика А. Г. у справі № 815/423/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (який є процесуальним правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби) (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2016 року № 0000751400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 215 323 925 грн. та № 0000761400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 396 906 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 698 453 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

22 березня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, недоведеності податковим органом податкових правопорушень, допущених платником податків, покладених в основу збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями - рішеннями, які є предметом оскарження у цій справі. Судами попередніх інстанцій встановлена добросовісна поведінка позивача, належне здійснення ним господарських операцій та відображення їх в первинних документах податкового та бухгалтерського обліку.

29 листопада 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу.

30 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання цієї ухвали.

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

03 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу прийнято до провадження.

10 січня 2018 року відповідачем частково усунуто недоліки касаційної скарги.

11 січня 2018 року касаційну скаргу повторно залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з дня отримання цієї ухвали.

29 січня 2018 року відповідачем усунені усі недоліки касаційної скарги.

7 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/423/17.

19 лютого 2018 року справа № 815/423/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову Товариству у задоволенні позову.

26 лютого 2018 року позивачем надано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14 травня 2018 року позивачем надані додаткові пояснення по справі № 815/423/17, які долучені до матеріалів справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань, зокрема, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 серпня 2016 року № 152/28-08-14/30622532/60 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 215 323 925 грн, а також пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 396 906 грн, в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 3 602 628 грн, за листопад 2015 року у сумі 1 677 232 грн, за грудень 2015 року в сумі 2 117 046 грн.

05 вересня 2016 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність підстав для звільнення від доказування в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чиною на момент вирішення справи. Підставами для звільнення від доказування є обставини які спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Торгівля і Дистрибьюція» в період 2014-2015 року, встановлені постановами Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі № 815/3930/16 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 815/3931/16, які набрали законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Щодо податку на прибуток

Податковим повідомленням-рішенням від 05 вересня 2016 року № 0000751400 за порушення пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 215 323 925 грн.

Положення пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначають об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств та передбачають необхідність підтвердження фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) фінансовою звітністю підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2016 року № 0000751400 обґрунтовується твердженням податкового органу про безтоварність операцій з Приватним підприємством «Торгівля і Дистрибьюція», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Аксент Пром», «Буд-Інсайт», «Інтер-Пром-Сервіс», «Марлайн Трейд», «МВК Трейд», «СТДК Компані», «Будівельно-торгово-транспортна компанія», «Алекс Груп», «Арес-Термінал», «Контакт МКС» «Конфорт», якими від позивача отримані кошти за товар, які податковий орган вважає «іншим доходом» підприємства, таким що підлягає відображенню у рядку 22.40 Звіту про фінансові результати за 2015 рік. Слід зазначити, що дослідженнями акту перевірки податковий орган декілька разів змінює правову позицію від збільшення «інших доходів» отриманих за товар, до корегування витрат на розмір собівартості реалізованих товарів.

За висновком податкового органу здійснення спірних господарських операцій із наведеними контрагентами призвело до заниження об'єкту оподаткування на загальну суму 1 196 244 029 грн за 2015 рік та, відповідно, заниження податку на прибуток у сумі 215 323 925 грн.

Нереальність господарських операцій платника податків з зазначеними контрагентами на підставі трьох груп доводів:

- наявність досудового розслідування щодо низки контрагентів;

- наявність податкової інформації щодо контрагентів (недостатність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, невстановлення місця знаходження, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання);

- відсутність довіреностей у двох контрагентів платника податків на отримання товару.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи доводи відповідача про наявність кримінального провадження № 32015210000000119 від 22 грудня 2015 року щодо контрагентів платника податків (Приватного підприємства «Торгівля і Дистрибьюція», Товариств з обмеженою відповідальністю «Аксент Пром», «Буд-Інсайт», «Інтер-Пром-Сервіс», «МВК Трейд», «Будівельно-торгово-транспортна компанія», «Алекс Груп», «Арес-Термінал», «Контакт МКС» «Конфорт»), аргументовано висновувались з відсутності у цьому провадженні вироку, який набрав законної сили.

Верховний Суд визнає, що наявність кримінального провадження щодо контрагентів платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, отриману з баз даних, оскільки реальність господарських операцій підтверджується належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку. Інформація з баз даних стосувалась виключно контрагентів і не вказувала на протиправні дії платника податків.

Посилання відповідача на відсутність у представників Товариств з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія», «Контакт МКС» довіреностей на отримання товарів, як правильно оцінено судами першої та апеляційної інстанцій, не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена умовами, укладених договорів, та положеннями чинного законодавства.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що посилання податкового органу на податкову інформацію з баз даних щодо контрагентів Товариства, наявність досудового провадження, в якому відсутній вирок, що набрав законної сили, а також ненадання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка не обумовлена умовами договору та положеннями чинного законодавства, не є доказом нереальності спірних господарських операцій. Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неприйнятність доводів податкового органу про нереальність господарських операцій з Приватним підприємством «Торгівля і Дистрибьюція», оскільки їх безтоварність спростовано судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Разом з тим, Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено складу податкового правопорушення, покладеного в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, як в розрізі спірних податкових періодів (перший квартал, півріччя, три квартали, рік), так і розрізі контрагентів, а саме головне в розрізі спірних господарських операцій та елементів визначення податку, при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Формування витрат и доходів не досліджувалось судами взагалі. Не досліджена собівартість, її види, документи про її затвердження.

Податковий орган, поклавши в основу стан бухгалтерського обліку Товариства під час перевірки, залишив поза увагою, а суди попередніх інстанцій не оцінили документи, які визначають організацію бухгалтерського обліку відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14.

Відтак, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, зокрема складові всіх податкових правопорушень наведених дослідженнями акту перевірки, внаслідок чого має місце порушення судами норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, та підтвердження позивачем спірних господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій також не встановлено, які з підпунктів саме цього пункту покладені в основу податкових правопорушень встановлених податковим органом.

Щодо податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням від 05 вересня 2016 року № 0000761400 за порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 396 906 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 698 453 грн. на підставі 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом використанням придбаних товарів не у господарській діяльності з посиланням на нереальність операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгово-транспортна компанія» та «Контакт МКС».

За наслідком здійснення спірних господарських операцій відбулося списання позивачем собівартості реалізованих товарів на загальну суму 36 984 530 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 18 013 141 грн, за листопад 2015 року в сумі 8 386 159 грн, за грудень 2015 року в сумі 10 585 231 грн. шляхом відображення бухгалтерським проведенням Дт 901 Кт 28.

За вказаними операціями податковим органом на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7 396 906 грн, в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 3 602 628 грн, за листопад 2015 року в сумі 1 677 232 грн, за грудень 2015 року в сумі 2 117 046 грн.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку на додану вартість, серед іншого, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, якщо такі товари призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є його господарською діяльністю.

В межах спірних відносин, обставини використання товару в межах господарських операцій судами не встановлювалось та не досліджувалось. Податковий орган не довів яким чином Товариством здійснено використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, є передчасним.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у справі № 815/423/17 скасувати.

Справу № 815/423/17 направити до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

В.П.Юрченко