Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2018 року

Київ

справа №808/2631/16

адміністративне провадження №К/9901/11619/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/2631/16

за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А3840 про визнання дій протиправними, скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою командира Військової частини А3840 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (прийняту в складі головуючого судді - Прасова О. О.) від 3 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Прокопчук Т. С. , суддів: Чабаненко С. В., Чепурнова Д. В.) від 1 грудня 2016 року, у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до командира Військової частини А3840 про визнання дій протиправними, скасування наказу.

2. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що пункт 2 Наказу командира Військової частини A3840 від 20 липня 2015 року № 493 "Про результати переміщення автомобільної та спеціальної техніки в парках та стоянках військової частини А3840", яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану, не відповідає п. 1 статті 11, статті 16 розділу 1 «Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців», частині восьмій, частині одинадцятій статті 59 розділу 2 «Загальні обов'язки командирів (начальників)», статтям 68, 69, 74, 75 розділу 3 «Обов'язки посадових осіб, рядових і матросів» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2016 року позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав протиправними дії командира Військової частини A3840 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді «сувора догана». Визнав протиправним та скасував пункт 2 Наказу командира військової частини A3840 №493 від 20 липня 2016 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді «сувора догана».

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не конкретизовані порушення позивачем обов'язків на виконання наказу № 263 від 14 квітня 2016 року, які зазначені у статтях 68, 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

5. Також суд значив, що мали місце порушення строків ознайомлення позивача з наказом № 493 від 20 липня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 грудня 2016 року апеляційну скаргу командира військової частини А3840 залишив без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року - без змін.

7. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

8. У грудні 2016 року командира Військової частини A3840 - ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до суду, яку 30 січня 2018 року передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

10. Відзив на касаційну скаргу не подавався.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідач у справі)

11. Скаржник скаржиться за положеннями статей Закону України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" на те, що покладення на позивача обов'язків відповідно до оскаржуваного наказу передбачені у цьому Законі.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України у званні майора та на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 139 від 30 березня 2016 року проходить військову службу на посаді начальника штабу - першого заступника командиру військової частини пп В0580.

13. 14 квітня 2016 року командиром військової частини А3840 винесено наказ № 263 «Про переміщення автомобільної та спеціальної техніки в парках та на стоянках військової частини А3840», відповідно до змісту якого (п. 1) наказано: командиру військової частини польова пошта В0580 організувати переобладнання стоянки техніки батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини A3840 в парк військової частини польова пошта В0580. Зберігання автомобільної і бронетанкової техніки та внутрішню службу в парку організувати відповідно до вимог керівних документів до 1 червня 2016 року.

14. Відповідно до наказу командира військової частини А3840 № 74 від 15 квітня 2016 року на період відпустки командира Військової частини польова пошта В0580 на позивача покладено тимчасове виконання обов'язків командира цієї військової частини на період з 18 квітня 2016 року до 4 травня 2018 року.

15. Позивача як В.о. командира Військової частини польова пошта В0580 ознайомлено з наказом Командира Військової частини А3840 № 263 від 14 квітня 2016 року «Про переміщення автомобільної та спеціальної техніки в парках та на стоянках військової частини А3840» 27 квітня 2016 року (а.с. 63).

16. З 4 травня 2016 року позивач згідно статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України приступив до виконання своїх безпосередніх функціональних обов'язків начальника штабу - першого заступника командиру Військової частини польова пошта В0580, з 12 червня 2016 року по 17 червня 2016 року направлявся у службове відрядження за межі військової частини (п. 22 наказу № 111 від 10 червня 2016 року (а.с. 36-37), п. 25 наказу №116 від 17 червня 2016 року (а.с. 38-39).

17. З 23 червня 2016 року по 8 липня 2016 року позивач перебував у відпустці (п. 9 наказу № 118 від 22 червня 2016 року (а.с. 40), п. 1 наказу № 130 від 11 липня 2016 року (а.с.42), з 11 липня 2016 року по 14 липня 2016 року, з 19 липня 2016 року по 29 липня 2016 року хворів (п. 22 наказу № 130 від 11 липня 2016 року (а.с.41), п. 2 наказу № 134 від 14 липня 2016 року (а.с.43), п. 19 наказу № 135 від 18 липня 2016 року (а.с. 44), п. 5 наказу № 144 від 29 липня 2016 року (а.с.45).

18. 20 липня 2016 року командиром Військової частини А3840 винесено наказ № 493, відповідно до змісту якого (п. 2) наказано: начальнику штабу - першому заступнику командира військової частини польова пошта В0580 майору ОСОБА_1 оголосити сувору догану.

19. Підставою для винесення вказаного вище наказу стала незадовільна організація внутрішньої служби в автомобільному парку Військової частини польова пошта В0580 та не вжиття заходів до усунення недоліків, термін виконання яких перенесено з 1 червня 2016 року до 1 липня 2016 року, потім до 11 липня 2016 року.

20. Не погоджуючись з наказом командира військової частини A3840 від 20 липня 2015 року № 493 "Про результати переміщення автомобільної та спеціальної техніки в парках та стоянках військової частини А3840", позивач звернувся до суду про його скасування.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Закон України від 24 березня 1999 року № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України".

21.1 У статті 69 цього Закону визначені зобов'язання начальник штабу полку (окремого батальйону).

22. Закон України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".

22.1. Стаття 83. Порядок накладення дисциплінарних стягнень.

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

22.2. Стаття 84. Порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

22.3. Стаття 85. Порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

22.4. Стаття 86. Порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Щодо доводів касаційної скарги

25. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірним у цій справі є невиконання покладених на позивача обов'язків відповідно до оскаржуваного наказу.

26. Відповідно до статей 72, 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

27. Отже, беручи до уваги, що на вимогу суду першої інстанції відповідач не надав суду документи стосовно функціональних обов'язків начальника штабу - першого заступника командира військової частини польова пошта В0580, а також не надав суду доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, зокрема, акт службового розслідування тощо, суди дійшли правомірних висновків про те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності.

28. Отже, саме юридичне існування наказу без посилання на докази, як на підставу його прийняття не може бути достатнім для висновку про порушення позивачем посадових обов'язків.

29. Одночасно Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і зазначає, що відсутність у оскаржуваному наказі посилань на статтю, яка б вказувала на порушення позивачем певних правил поведінки свідчить, що цей наказ не відповідає статті 2 КАС України.

30. Додатково суд касаційної вважає за потрібне висловитися з приводу посилань відповідача в Наказі на не вжиття позивачем заходів щодо усунення недоліків в строк до 11 липня 2016 року.

31. На думку колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано послалися на неприйнятність таких мотивів відповідача, оскільки позивач фізично не міг усунути вказані у оскаржуваному наказі недоліки в строк до 11 липня 2016 року у зв'язку із закінченням строку покладених на позивача обов'язків командира військової частини - 4 травня 2018 року, відповідно до наказу № 74 від 15 квітня 2016 року.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

33. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що всі зазначені доводи в позові та в заперечені були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

34. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Військової частини А3840 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх