Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №826/8358/17

адміністративне провадження №К/9901/63994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року (суддя - Григорович П.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Файдюк В.В.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ТУ ДСА), в якому просив:

1.1. - визнати незаконною бездіяльність ТУ ДСА щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди (заробітної плати) у подвійному розмірі за роботу у вихідні (неробочі) та святкові дні 2016 року.

1.2. - стягнути з ТУ ДСА на користь ОСОБА_2 13 643 гривні 10 копійок заборгованості по суддівській винагороді (заробітній платі) за роботу у 8 святкових та 1 вихідний день 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до ст.ст. 72, 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день має бути оплачена у подвійному розмірі, чого відповідачем зроблено не було.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач, як суддя Миронівського районного суду Київської області, у 2016 році мав право на оплату праці в розмірі, передбаченому ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який діяв до 30.09.2016р.), п. 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (що діє з 30.09.2016р.). Позивач сам надав згоду на чергування у вихідні, святкові дні, без будь якої компенсації. Жодних документів, в яких позивач та роботодавець дійшли згоди щодо компенсації роботи у вихідний день у грошовій формі в подвійному розмірі, позивачем до матеріалів справи не надано. Крім того, Миронівський районний суд Київської області не звертався до ТУ ДСА з листами щодо нарахування та виплати безпосередньо ОСОБА_2 грошової компенсації за роботу в надурочний час. Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що відповідач не міг допустити протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не виплати судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_2 суддівської винагороди (заробітної плати) у подвійному розмірі за роботу у вихідні (неробочі) та святкові дні 2016 року, адже безпосередньо роботодавець - Миронівський районний суд Київської області з такими питаннями до ТУ ДСА не звертався. Стосовно позовних вимог про стягнення з ТУ ДСА на користь позивача коштів за роботу у вихідні та святкові дні, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що оскільки правові підстави для нарахування позивачу коштів за роботу у вихідні дні, у даному випадку, відсутні, як наслідок, відсутні підстави для стягнення таких коштів з відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у жовтні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що диспозиція статті 72 КЗпП України має імперативний характер, а суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що згода працівника на оплату праці у подвійному розмірі, яка передбачена законом, повинна бути зафіксована у наказі про чергування. Посилається на те, що законодавством не передбачено вимоги щодо необхідності звернення суду до ТУ ДСА щодо нарахування та виплати безпосередньо скаржнику грошової компенсації за роботу в надурочний час. Єдиною підставою для нарахування та виплати заробітної плати за роботу у святкові та неробочі дні є табеля відпрацьованого часу, які складалися та надсилалися до ТУ ДСА вчасно із зазначенням відповідних відпрацьованих годин у святкові та неробочі дні. Вважає, що оскаржувані судові рішення суперечать п.12 рішення Ради суддів України №40 від 02.07.2018р. «Щодо питань організації роботи слідчих суддів у неробочий час». Відповідачем допущено грубе порушення прав скаржника, оскільки йому не здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди (заробітної плати) за роботу у вихідні та неробочі дні.

11. Касаційна скарга не містить клопотання скаржника про розгляд справи за його участі.

12. ТУ ДСА надало відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Посилається на відмінність поняття «чергування» у вихідні та робочі дні та поняття «залучення працівників до роботи» в понаднормовий час і до роботи у вихідні і святкові дні. Підвищеній оплаті у подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день, якщо вона не компенсована наданням іншого дня відпочинку. Норми КЗпП України такого поняття як «чергування» у святкові (неробочі) та вихідні дні не визначають. Також посилаючись на постанову Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1954 року №233 «Про чергування на підприємствах і в установах», вважає, що чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються. Статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено виплату коштів при залученні до чергування у вихідні та святкові дні.

13. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання ТУ ДСА про розгляд справи за участі його представника.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 06 листопада 2014 року суддя Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України від 06.11.2014 № 853/2014 переведений, в межах п'ятирічного строку повноважень, на посаду судді Миронівського районного суду Київської області.

16. Відповідно до 5.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку Миронівського районного суду Київської області, затверджених загальними зборами працівників Миронівського районного суду Київської області 27.06.2013р., в суді встановлений п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями - суботою та неділею. Нормальна тривалість робочого часу працівників суду не може перевищувати 40 годин на тиждень. Напередодні святкових та неробочих днів, що визначені статтею 73 КЗпП України, тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.

17. З метою забезпечення можливості органів досудового слідства, прокуратури та інших учасників кримінального процесу на судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, в тому числі і у вихідні, неробочі та святкові дні, 22.01.2016р. на зборах суддів Миронівського районного суду Київської області прийнято рішення, за яким розподіл справ із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється між слідчими суддями у вихідні, святкові та неробочі дні в порядку черговості згідно графіків чергування.

18. 22 січня 2016 року рішенням № 3 зборів суддів Миронівського районного суду позивача обрано запасним слідчим суддею на строк з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

19. Відповідно до наказу в. о. голови Миронівського районного суду Київської області від 16.08.2016р. № 31/А (додаток № 5), позивач у серпні 2016 року був черговим слідчим суддею 4 вихідних дні: 20.08 (субота), 21.08 (неділя), 27.08 (субота), 28.08 (неділя), та один святковий (день Незалежності).

20. Згідно з табелем обліку використання робочого часу Миронівського районного суду Київської області, з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. позивач відпрацював по вісім годин 25 днів, 4 з яких (20, 21, 27, 28) є вихідними днями та 1 є святковим днем (24 серпня).

21. Відповідно до розрахункового листка про заробітну плату позивачу нараховано 15 159,09 грн. за 20 робочих днів.

22. Відповідно до наказу в.о. голови Миронівського районного суду Київської області від 01.09.2016р. № 32/А позивач у вересні 2016 року був черговим слідчим суддею 4 вихідних дні: 03.09 (субота), 04.09 (неділя), 10.09 (субота), 11.09 (неділя).

23. Згідно з табелем обліку використання робочого часу Миронівського районного суду Київської області з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. позивач відпрацював по вісім годин 16 днів, 4 з яких (03.09, 04.09, 10.09 та 11.09) є вихідними днями.

24. Відповідно до розрахункового листа про заробітну плату, позивачу у вересні 2016 року нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 9095,40 грн. за 12 робочих днів.

25. В наказах в.о. голови Миронівського районного суду Київської області від 16.08.2016р. № 31/А, від 01.09.2016р. № 32/А, додатками до яких є графіки чергування слідчих суддів, з якими позивач особисто був ознайомлений, відсутнє погодження сторін щодо компенсації (оплати) праці у вихідні та святкові дні.

26. Миронівський районний суд Київської області не звертався до ТУ ДСА з листами щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової компенсації за роботу в надурочний час, позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату за роботу у вихідні та святкові дні.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

27. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Стаття 130 Конституції України: Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

29. Частини 1 та 2 статті 133 розділу ХІ «Забезпечення суддів» Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»: суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

30. Стаття 72 глави V «Час відпочинку» Кодексу законів про працю України: робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

31. Стаття 107 глави VII «Оплата праці» Кодексу законів про працю України: робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

32. Частина 9 статті 133 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»: рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, на наступний день після їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-порталі судової влади.

Рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з'їзду суддів України. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України або в судовому порядку.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

36. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

37. При цьому, Суд зазначає, що відмінність правового регулювання відповідних правовідносин, у тому числі в частині наявності або відсутності певних прав та обов'язків за спеціальним законодавством, не вказує на неврегульованість цих правовідносин.

38. Суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (крім суддів Конституційного Суду України) і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

39. Стаття 133 вказаного Закону не надає суддям право на суддівську винагороду за роботу у святкові, неробочі й вихідні дні, а тому така робота може бути компенсована наданням іншого дня відпочинку.

40. Посилання скаржника на рішення Ради Суддів України від 02.07.2018р. №40 є безпідставним, оскільки спірні правовідносини щодо оплати праці слідчого судді у святкові, неробочі й вихідні дні виникли під час дії Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», а вказане рішення РСУ обґрунтовано приписами вже нового Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, рішення Рада Суддів України не регулюють питання виплати суддівської винагороди.

41. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

42. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

44. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

45. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд, -

п о с т а н о в и в :

46. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

47. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року - залишити без змін.

48. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа