Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №815/3251/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №815/3251/17

адміністративне провадження №К/9901/25608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 (суддя - Самойлюк Г.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі №815/3251/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш компані» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш компані» (далі - ТОВ «Юніверсал Фіш компані») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500040605/2016/000050/2 від 12.12.2016, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040605/2016/00088.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Одеська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 58 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішень митного органу, оскільки з поданих декларантом документів не можливо було встановити суму, яка фактично була сплачена за товар, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визначених митних вартостях.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.01.2015 між ТОВ «Юніверсал Фіш компані» та компанією Ice Fresh Seafood (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/01/15, відповідно до п.1 якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього контракту, протягом усього строку його дії, свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування, що в подальшому іменується «товар», вид, асортимент і кількість якого зазначається у Специфікаціях та/або Інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.

У грудні 2016 року позивачем на підставі контракту № 15/01/15 від 15.01.2015 та інвойсу № 90202918 від 11.11.2016 здійснено ввезення на територію України товару, а саме: скумбрія, ціла, розмір: 0,300-0.500г, дата виготовлення: 08-09.2016; скумбрія, ціла, розмір: 0.400-0.600г., дата виготовлення: 08.09.2016; філе риби морської морожене: оселедця, латинська назва: «СLUPEA HARENGUS», розмір: 6-10од/кг, дата виготовлення: 10.11.2016; оселедець цілий, латинська назва: «СLUPEA HARENGUS», розмір: 0.300+кг., дата виготовлення: 09.11.2016; оселедець цілий, латинська назва: «СLUPEA HARENGUS», розмір: 0,350+кг, дата виготовлення: 09.11.2016.

З метою митного оформлення ввезеного товару 08.12.2016 позивачем до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію № 500040605/2016/007331.

Митна вартість товару у вказаній митній декларації визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано: коносамент 0001 від 11.11.2016, вантажну відомість від 11.11.2016, прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 2918/21 від 11.11.2016, рахунок фактуру (інвойс) № 90202918 від 11.11.2016, пакувальний лист № 77779 від 11.11.2016, навантажувальний документ № 2072/1 від 27.11.2016, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.10.2015, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 15/01/15 від 15.01.2015, ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів)(використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні) ЕРД-00 № 372788 від 02.12.2016, інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару та радіологічного контролю, проведення ветеринарно-санітарного контролю № 2761 від 11.11.2016, міжнародний ветеринарний сертифікат № 32748 від 22.11.2016, сертифікат про походження товару загальної форми № ІS-012087-1 від 17.11.2016, інші некласифіковані документи, митну декларацію № 500040605/2016/007331 від 08.12.2016.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у поданому до митного оформлення інвойсі № 90902918 від 11.11.2016 вартість товару зазначена на умовах поставки FOB, проте декларантом не надано документального підтвердження відомостей щодо вартості фрахту та страхування.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Юніверсал Фіш компані» документів, митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці позивач додатково направив інформацію про вартість імпортованої продукції на кордоні України станом на 02.12.2016 та листом від 12.12.2016 (вих. №1212/01) повідомив, що у поданому до митного оформлення інвойсі № 90202918 від 11.11.2016 умови поставки: (Terms of delivery CIF Chornomorsk) вказано CIF Чорноморськ. Також проінформовано, що при митному оформлені вже були надані в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість згідно зі статтею 53 МК України та необхідні для перевірки числового значення митної вартості товару та вказано, що інші документи надаватися не будуть.

Розглянувши подані позивачем документи, Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500040605/2016/000050/2 від 12.12.2016, згідно з яким відповідач, застосувавши методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації № 500040605/2016/007331 від 08.12.2016 (359875,00 доларів США/9363984,93грн.) скоригував, збільшивши останню.

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: № 125110013/2016/202809 від 20.07.2016, № 12515002/2016/754740 від 01.12.2016, № 125140001/2016/612628 від 27.10.2016, № 125140001/2016/612628 від 27.10.2016.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040605/2016/00088.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив, що у поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: у поданому до митного оформлення інвойсі № 90202918 від 11.11.2016 вартість товару зазначена на умовах FOB, проте декларантом не надано документального підтвердження відомостей щодо вартості фрахту та страхування.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ TA ФРАХТ (... назва порту призначення) на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно з п.3.1 контракту № 15/01/15 від 15.01.2015 поставка товару за цим контрактом здійснюється автомобільним транспортом, а також морським, залізничним, авіатранспортом, залежно від домовленості між покупцем та постачальником.

Умови щодо поставки за цим контрактом обумовлюються сторонами для кожної окремої партії товару та фіксуються в інвойсах та/або специфікаціях, відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 (п.3.2 контракту № 15/01/15 від 15.01.2015).

Відповідно до інвойсу № 90202918 від 11.11.2016, товар було поставлено на умовах CIF Чорноморськ, Україна (CIF Chornomorsk). Аналогічні умови поставки позивач вказав у митній декларації № 500040605/2016/007331 від 08.12.2016, поданій до митного оформлення.

Таким чином, відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 500040605/2016/000050/2 від 12.12.2016 безпідставно зазначено, що у поданому до митного оформлення інвойсі № 90202918 від 11.11.2016 вартість товару зазначена на умовах FOB.

Судами встановлено, що відповідно до поданої декларантом митної декларації, витрати на транспортування і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості. Таким чином, оплата перевезення вантажу (фрахту) та страхування товару на умовах поставки СIF не є обов'язком покупця і незалежно від того, чи оплата за фрахт передує оплаті відправці (у пункті відправки), чи то здійснюється у місці призначення, покладається на продавця товару.

Крім того, відомості про те, що поставка товару здійснюється на умовах CIF Чорноморськ, містяться в інших документах, що стосувалися розмитнення цього товару.

Також встановлено, що прайс-лист постачальника № 2918/21 від 11.11.2016 містить перелік та ціни за 1 кг товару на умовах поставки CIF Чорноморськ. Прайс-лист містить посилання на те, що ціни є актуальними для інвойсу № 90202918 від 11.11.2016.

При цьому, ціни, зазначені у митній декларації № 500040605/2016/007331, інвойсі № 90202918 від 11.11.2016 та прайс-листі постачальника № 2918/21 від 11.11.2016 є однаковими та відповідають умовам поставки CIF Чорноморськ.

Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду