Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №804/976/16

касаційне провадження №К/9901/4607/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №804/976/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося у лютому 2016 року до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправними і скасувати:

наказ від 27.07.2015 №126 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;

податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0000625103 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1752306,91грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 876153,46грн.;

податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0000635103 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1131742грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 565871грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує недотриманням податковим органом порядку призначення контрольного заходу. Крім того, наголошує на тому, що викладені в акті від 28.08.2015 №17/28-01-51-03/00191000 висновки податкової перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними, оскільки за результатами господарської діяльності Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» правомірно сформувало дані свого податкового обліку на підставі первинних бухгалтерських документів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2017 позов залишив без задоволення.

Судове рішення вмотивоване тим, що посадові особи позивача, будучи ознайомленими з наказом та направленням на проведення перевірки, не скористалися правом на недопуск до проведення контрольного заходу, у разі, якщо вважали його протиправним. Крім того, суд вказав, що під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт реального здійснення спірних господарських операцій, з огляду на відсутність достатніх доказів (зокрема, актів приймання-передачі ремонтного фонду, документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти, звітів, технічних проектів та ін.).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.11.2017 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 №0000625103 та №0000635103 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову. У іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу, який є реалізованим і вичерпав свою дію. При цьому, за результатами наданої оцінки спірним господарським операціям позивача з Приватним підприємством «Альянс-Запчастина», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМК Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмут», Приватним підприємством «Техбудальянс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент», Приватним підприємством «Спецконтакт» суд дійшов висновку про те, що вони мали реальний характер та підтверджують фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просив постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 49, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що дефектність та відсутність деяких первинних документів щодо спірних господарських операцій позбавляє можливості встановити фактичне здійснення таких операцій та вказує на укладення правочинів лише з метою надання податкової вигоди третім особам.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податковим органом оскаржених податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 №0000625103 та №0000635103, слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки податкового органу, викладені в акті від 28.08.2015 №17/28-01-51-03/00191000, щодо порушення позивачем статті 22, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість за січень-лютий 2015 року в сумі 1752306,91грн. та завищення бюджетного відшкодування за лютий в сумі 1752306,91грн.

Такі порушення полягали у формуванні позивачем даних податкового обліку за наслідками операцій із придбання позивачем у Приватного підприємства «Альянс-Запчастина» робіт з капітального ремонту вагонів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМК Інвест» товарів (броні ребра, броні балки тощо), у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмут» товарів (станини дробілки), у Приватного підприємства «Техбудальянс» робіт з розчищення від шламів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» товарів (поверхнево-активної речовини), у Приватного підприємства «Спецконтакт» робіт з ремонту електрообладнання, які, на думку податкового органу, є безтоварними.

Такий висновок контролюючого органу мотивований тим, що під час перевірки встановлено відсутність документів, які б підтверджували реальність поставок товару та виконання робіт, зокрема транспортування товару, наявність дозволу на здійснення будівельно-монтажних робіт фактичними виконавцями, використання при капітальному ремонті нових матеріалів та запчастин, проходження через пункти пропуску тощо. Разом з тим, податковий орган посилається на недоліки деяких первинних документів, зокрема нескріплення печатками, незаповнення граф щодо кількості та ціни товару тощо.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено статтею 198, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог статті 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а також оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит відсутні.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем у Приватного підприємства «Альянс-Запчастина» робіт з капітального ремонту вагонів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМК Інвест» товарів (броні ребра, броні балки тощо), у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмут» товарів (станини дробілки), у Приватного підприємства «Техбудальянс» робіт з розчищення від шламів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» товарів (поверхнево-активної речовини), у Приватного підприємства «Спецконтакт» робіт з ремонту електрообладнання, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують використання придбаних товарів в господарській діяльності платника, а саме: договорами поставки товарів та виконанням робіт, рахунками-фактури, податковими накладними, актами приймання підрядних робіт, актами використання давальницьких матеріалів, висновкам експертизи, службовими записками щодо надання перепусток для проїзду, актами позачергового технічного огляду, відмітками відділу охорони та ін.

Крім того, суд апеляційної інстанції надав оцінку позиції суду першої інстанції щодо нереальності господарських операції та дійшов обґрунтованого висновку про її безпідставність, оскільки ненадання позивачем документів щодо забезпечення продуктивності та якості роботи, планування й звітності при проведенні ремонтних робіт, перевезення товару не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення поставки товарів та виконання робіт за наявності інших належних та допустимих доказів, які підтверджують фактичне отримання товару та робіт.

Контролюючим органом, у свою чергу, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем на підтвердження реального характеру господарських операцій первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу фактично зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими спірними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

У частині залишення без змін постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №804/976/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк