Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №803/1555/17

адміністративне провадження №К/9901/48098/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя Валюх В.М.)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 (колегія у складі суддів: Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.)у справі№ 803/1555/17за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» (далі - ТОВ «Волинь Агро», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 № 0067611205, яким нараховано штраф у розмірі 5424.72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зробив помилковий висновок, що погашення податкового боргу відбулося шляхом подання уточнюючої податкової декларації за І квартал 2016 року (реєстраційний номер 9270757216), що призвело до затримки сплати зобов'язання на дев'ять днів.

Позивач вказує, що у випадку подання уточнюючої декларації (реєстраційний номер 9270757216) об'єкт застосування штрафних санкцій відсутній, оскільки подання уточнюючої декларації не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, а нарахування штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК України залежить від суми погашення податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно за рахунок подання уточнюючої декларації відбувається зменшення суми раніше нарахованих зобов'язань, а не їх погашення.

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області не прийнято до уваги, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Таким чином, платник податків може виправити допущені ним самостійно помилки та зменшити податкове зобов'язання у наведений спосіб.

Одночасно статтею 87 ПК України передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу. Положення даної статті не передбачають такого джерела погашення податкового боргу, як зменшення його суми внаслідок виправлення помилки шляхом надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації. Припинення податкового обов'язку шляхом подання уточнюючого розрахунку відповідає пункту 37.3.4 статті 37 ПК України, а тому не є тотожнім погашенню податкового боргу. Таким чином, зменшення податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 № 0067611205.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що рішення судів є необґрунтованими, винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету ТОВ «Волинь Агро», за наслідками якої складено акт від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835, в якому зазначено про порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України, в зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, за що передбачена відповідальність згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Суть порушення полягає в тому, що позивач задекларував у податковій декларації платника податку на прибуток підприємств від 23.02.2017 № 9270295210 податкове зобов'язання в сумі 103064 грн. терміном сплати до 11.03.2017, відтак, вказане зобов'язання набуло статус узгодженого. Враховуючи, що сплата узгодженого зобов'язання в сумі 103064 грн. до 11.03.2017 не відбулась, у зв'язку із чим виник податковий борг, а 20.03.2017 позивач подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств № 9270757216, скорегувавши суму податкового зобов'язання (боргу). Тому за прострочення у 9 днів в період 11.03.2017 по 20.03.2017 до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням була застосована штрафна санкція в сумі 5424,72 грн. (у розмірі 10% за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 54247,20 грн.).

На підставі акта перевірки від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835 ГУ ДФС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.10.2017 № 0067611205, згідно з яким ТОВ «Волинь Агро» зобов'язано сплатити штраф (у розмірі 10% за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 54247,20 грн.) в сумі 5424,72 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності спірного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України визначено, - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що податкову декларацію податку на прибуток підприємств від 23.02.2017 за 2016 рік позивач подав у зв'язку із тим, що у 2016 році здійснив виплату доходів на користь нерезидента. При цьому, у зв'язку із самостійним виявленням помилки у зазначеній річній декларації позивач, в порядку пункту 50.1 статті 50 ПК України, подав 20.03.2017 уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, у якій в рядку 32 виправив помилку з податку на прибуток, що утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів, зменшивши суму податкового зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств не є тотожним сплаті податкового зобов'язання (боргу), а відтак, штрафні санкцій не застосовуються.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду