Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №826/14125/15

адміністративне провадження №К/9901/28042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2016 року у складі судді Іщука І.О.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у складі суддів Губської О.А., Парінова А.Б., Беспалова О.О.

у справі № 826/14125/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес ЛТД» (далі - Товариство, платник податків, позивачу справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2015 року №0007811507, яким за несвоєчасність сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, що становить 42763,05 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

06 червня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 25 березня 2015 року №0007811507.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

У жовтні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що судами попередніх інстанцій надано неправильну оцінку обставинам справи.

09 грудня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 13 жовтня 2016 року, справу №826/14125/15 витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва.

29 грудня 2016 року справа № 826/14125/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справа № 826/14125/15 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/28042/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на її необґрунтованість та просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету Товариства, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2015 року № 866/26-55-15-07 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем терміну сплати (на 261 календарних днів) самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 213815,25 грн протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

25 березня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, що становить 42763,05 грн.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України закріплено загальне правило сплати суб'єктами господарювання задекларованих ними податкових зобов'язань. Водночас, пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України регламентовано спеціальний порядок оподаткування доходу нерезидента та, зокрема, момент сплати податку з його доходу до бюджету - під час виплати доходу.

Суди першої та апеляційної встановили, що в межах спірних правовідносин позивачем здійснювалося саме оподаткування доходу нерезидента, а не прибутку.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що наявними у справі копіями платіжних доручень підтверджується, що виплата доходу нерезиденту нарахованого у 2013 році відбувалась у 2013 та 2014 році у доларах США, при цьому у день виплати доходу нерезидента позивач сплачував і відповідну суму податку за курсом НБУ.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки позивачем обчислено та сплачено податок з доходів нерезидента у порядку та строки, регламентовані пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, отже Товариство належним чином виконало приписи чинного податкового законодавства та свої податкові зобов'язання, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2015 року №0007811507.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 826/14125/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер