Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №826/10333/15

адміністративне провадження №К/9901/5196/18; К/9901/5198/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 (судді: Ганечко О.М. (головуючий), Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) у справі № 826/10333/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - контролюючи орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про:

- визнання протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 972 119,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача;

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 972 119,00 грн.

2. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 972 119,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, оскільки перевіркою правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 972 119,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства щодо правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання контролюючим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ є протиправним

Щодо позовної вимоги Товариства про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 972 119,00 грн, то в цій частині своє рішення суди обґрунтувати тим, що така вимога є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема статті 200 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 972 119,00 грн та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення вимог Товариства.

6. Контролюючий орган також не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема статті 200 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2014 ТОВ «Аскоп-Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на рахунок платника у банку становить 1 972 119,00 грн (рядок 23.1 декларації). Разом із декларацією з податку на додану вартість за листопад 2014 позивач подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом в період з 10.02.2015 по 20.02.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Довідку № 1473/26-53-15-02/30579869 від 27.02.2015, згідно висновків якої на момент складання довідки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року в сумі 1 972 119,00 грн, що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

В той же час, при проведенні перевірки та складанні довідки податковий орган не виявив жодних порушень Товариством норм податкового законодавства при декларуванні бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в сумі 1 972 119,00 грн та не надсилав на адресу позивача жодних податкових повідомлень про зменшення або відмову в наданні такого бюджетного відшкодування.

Судами також встановлено, що зі змісту довідки також вбачається, що контролюючий орган при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не виявив невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на те, що стягнення судом боргу з боржника за жодних умов не може вважатись втручанням у повноваження того чи іншого органу боржника, який повинен був своєчасно здійснити бюджетне відшкодування, Товариство зазначає, що стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ є єдиним способом судового захисту порушеного права платника податків на отримання таких коштів.

9. Контролюючий орган у касаційній скарзі зазначає, що оскільки ним не було отримано відповідей від інших контролюючих органів на запити про проведення зустрічних звірок по ланцюгам постачання то, відповідно, неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування у сумі 1 972 119,00 грн, а тому відсутні підстави для бюджетного відшкодування вказаної суми ПДВ.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Частина друга статті 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

11.2. Пункт 200.3 статті 200.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

11.3. Пункт 200.4 статті 200.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

11.4. Пункт 200.6 статті 200.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

11.5. Пункт 200.7 статті 200.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

11.6. Пункт 200.10 статті 200.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

11.7. Пункт 200.11 статті 200.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

11.8. Пункт 200.12 статті 200.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

11.9. Пункт 200.13 статті 200.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

СУДОВА ПРАКТИКА

12. Постанова Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 за позовом з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. На момент виникнення спірних правовідносин (виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування) нормами Податкового кодексу України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу (подання декларації, відповідної заяви та розрахунку) та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування, що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання, не є підставою у розумінні статті 200 Податкового кодексу України для неподання вказаного висновку.

14. На момент виникнення спірних правовідносин надання контролюючим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39.

Невиконання цього обов'язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв'язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи Верховним Судом) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

15. За таких обставин, із врахуванням встановленого судами першої та апеляційної інстанцій права Товариства на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 1 972 119,00 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача чи зобов'язання контролюючого органу надати такий висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування фактично не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. З врахуванням обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема права Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 1 972 119,00 грн, з чим погоджується колегія суддів, адже ненадання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання, не є підставою у розумінні Податкового кодексу України для невідшкодування ПДВ, а також враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, колегія суддів приходить до висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ у розмірі 1 972 119,00 грн.

18. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій висновку про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 972 119,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, оскільки контролюючим органом не було у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягала відшкодуванню з бюджету.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтованого визнали протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 972 119,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, проте безпідставно відмовили у стягненні з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ у розмірі 1 972 119,00 грн, у зв'язку з чим касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 підлягає задоволенню.

Натомість касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

22. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі №826/10333/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 972 119,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі №826/10333/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду