Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/6100/15

адміністративне провадження №К/9901/33070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у складі судді Кедик М.В.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року у складі суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б., Сапіги В.П.

у справі № 813/6100/15 (876/2352/17)

за позовом ОСОБА_1

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

третя особа Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

13 листопада 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (після реорганізації Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року №0008781710.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що в результаті реєстрації розірвання 27 грудня 2013 року нотаріально посвідчених договорів дарування нежитлових будівель, укладених 25 травня 2013 року, у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV Податкового кодексу України, та відповідно і обов'язку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

У травні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 5 травня 2013 року за реєстровим № 1308 приватним нотаріусом посвідчено Договір дарування нежитлової будівлі, за яким ОСОБА_2 ( Дарувальник ) передав безоплатно у власність позивача (Обдарованої) нежитлову будівлю під літ.«Р-1», загальною площею 901,9 м2.

27 грудня 2013 року за реєстровим № 3839 приватним нотаріусом посвідчено Договір про розірвання вказаного Договору дарування нежитлової будівлі, за яким позивач повернула нежитлову будівлю, яка була дарунком.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи за період 2013 року, за наслідками якої складено акт від 18 вересня 2015 року № 769/170-2/3327402040 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- пункту 164.1 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 32001,15 грн;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 15 жовтня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008781710 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 32001,15 грн (основний платіж 32001,15 грн, штрафна (фінансова) санкція 8000,29 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у позивача не виникло доходу за результатом розірвання договору дарування. Але з аналізу акта перевірки неможливо зрозуміти, дохід, який на думку податкового органу, повинен був задекларувати позивач виник в наслідок отримання дарунку, чи в наслідок його повернення.

У договорі дарування мається роз'яснення нотаріуса позивачу, що позивач повинен задекларувати дохід у вигляді подарунку до 1 травня 2014 року і самостійно сплатити податок у розмірі 5 % з доходу, а також подати до податкового органу податкову декларацію.

Судами не встановлено, чи виконав позивач цей обов'язок, чи повинен позивач декларувати подароване майно, враховуючи його наступне повернення.

В матеріалах справи відсутні витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з яких можливо відслідкувати чи був здійснений перехід права власності внаслідок дарування нерухомого майна.

Суд погоджується з тим, що акт перевірки складено незрозуміло, надані податковим органом заперечення, апеляційна та касаційна скарги не усувають непорозуміння, але саме суди попередніх інстанцій при розгляді справи повинні встановити обставини справи поза розумним сумнівом. В даному випадку не встановлено дотримання вимог щодо проведення перевірки, факти, які перевірялись, джерела відомостей, на підставі яких встановлено факти, підстави для нарахування податку з доходів фізичних осіб, розрахунок штрафних санкцій.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року у справі № 813/6100/15 (876/2352/17) скасувати.

Адміністративну справу № 813/6100/15 (876/2352/17) направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер