Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 Київ К/9901/1089/18 820/6745/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачаДанилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року ( головуючий суддя - Бездітка Д.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бенедик А.П., Водолажська Н.С.)

у справі № 820/6745/14

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Московського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області третя особа Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Московського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач 2), Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач 3) в якому просив:

- скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в Харківській області № 1230 від 09.10.2012 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

- скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 190 від 23.10.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого СКР Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області;

- стягнути з Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.03.2014р. по день винесення судом рішення по справі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року, в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що з висновку службового розслідування від 03.10.2012 року встановлено, що дні відсутності на службі капітана міліції -Піддубного А.І. з 01.10.2012 року по 03.10.2012 року є прогулами та грубим порушення службової дисципліни відповідно до вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, що є підставою для його звільнення. Окрім того, станом на 09.10.2012 року - день винесення Наказу ГУМВС України в Харківській області від №1230 «Про покарання капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого СКР Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області» будь-яких пояснень, щодо невиходу на службу з 01.10.2012 року по 09.10.2012 року від позивача не надходило. В свою чергу, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення відбулось з дотриманням чинного законодавства, а копія листка непрацездатності серії АВМ №195580, складеного з порушенням Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності та не пред'явленого за місцем проходження служби, не може вважатися належним та допустимим доказом правомірності відсутності ОСОБА_1 з 01.10.2014 року на службі.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що чинним законодавством України передбачено право особи звернутись до лікувального закладу не за місцем проживання чи роботи, за наявності заяви-клопотання погодженої з головним лікарем обраного лікувального закладу, однак, суди попередніх інстанцій безпідставно, на думку позивача, не врахували листок непрацездатності серії АВМ № 195580, виданий Комунальним закладом здоров'я «Харківська міська поліклініка № 20». Також позивач звертає увагу на тому, що він не несе відповідальність за неправильне оформлення листка непрацездатності.

Відповідачами заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV ( далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У відповідності до положень статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Згідно із пунктом 63 "є" Положенням про проходження служби особовим складом особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Аналізуючи вищенаведені приписи, вбачається, що законодавством України врегульовано перелік підстав та порядок звільнення з посад працівників органів внутрішніх справ.

В свою чергу, доказами наявними в матеріалах справи підтверджується факт того, що відповідач, виносячи наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 190 від 23.10.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, виконав всі вимоги врегульованого законодавством України порядку.

Доводи касаційної скарги, стосовно того, що чинним законодавством України передбачено право особи звернутись до лікувального закладу не за місцем проживання чи роботи, за наявності заяви-клопотання погодженої з головним лікарем обраного лікувального закладу, однак, суди попередніх інстанцій безпідставно, на думку позивача, не врахували листок непрацездатності серії АВМ № 195580, виданий Комунальним закладом здоров'я «Харківська міська поліклініка № 20», колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про порядок видачі документів, що освідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я від 13.11.2011 р. № 455, «листок непрацездатності в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору громадянином лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи, документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються при наявності заяви-клопотання громадянина, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, засвідченої його підписом та печаткою лікувально-профілактичного закладу».

Однак, позивачем до матеріалів справи долучено незакритий листок непрацездатності серії АВМ № 195580, виданий поліклінікою № 20, розташованою за адресою: м. Харків, пр. Московський, 179, який не засвідчений підписом головного лікаря та печаткою.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що вищенаведений листок непрацездатності був наданий позивачем за місцем проходження служби.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано листок непрацезданості в установлених законом випадках, а працівник, в свою чергу належним чином виконав свій обов'язок, щодо повідомлення роботодавця про вказану обставину.

В свою чергу, копія листка непрацездатності серії АВМ №195580, складеного з порушенням Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності та не пред'явленого за місцем проходження служби, не може вважатися належним та допустимим доказом правомірності відсутності ОСОБА_1 з 01.10.2014 року на службі.

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючисьстаттями 343, 350, 356 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законноїсили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа