Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 Київ К/9901/1290/18 818/649/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року ( суддя доповідач - Воловика С.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року (головуючий суддя - Курило Л.В. судді - Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.)

у справі № 818/649/14

за позовом ОСОБА_2

до Шостинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66), Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Шостинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66) (далі по тексту - відповідач1), Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (далі по тексту - відповідач2), в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов'язати їх солідарно виплатити на користь позивача грошове забезпечення за службу понад встановлений робочий час в сумі 6776 грн. 00 коп. та службу в нічний час - 772 грн. 45 коп.;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду в сумі 27104 грн. 00 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, яку залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Шосткинської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66) на користь ОСОБА_2 979 грн. 79 коп. за надурочні години;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачу при звільненні не були сплачені 979,79 грн. за понаднормово відпрацьований час у 2012 р., тому позов в цій частині є обгрунтованим.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу в належному розмірі виплачувалося додаткове грошове забезпечення у вигляді доплати за надурочні години у 2013 року, а також за службу в нічний час. Крім того, позивачем не зазначено та не доведено суду, в чому полягала моральна шкода, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що з 22 грудня 2011 року до 31 липня 2013 року працював на посаді молодшого інспектора відділу охорони Шосткинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66). За час проходження служби з грудня 2011 року йому не виплачувалися заробітна плата за надурочні та нічні години. Також, скаржник вказує на те, що ним до позовної заяви було надано докази кількості понадурочно відпрацьованих 879,2 годин: Лист № 5/4/Є-5 від 20.02.2014 року, витяги з табелів робочого часу, відпрацьованого позивачем у 2012-2013 роках. Однак, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій протиправно було враховано табелі робочого часу, які були надані суду відповідачем, оскільки за відсутності законних підстав та належних і допустимих доказів, з наданих відповідачем табелів робочого часу було протиправно виключено по 4 години відпрацьованого ОСОБА_2 робочого часу. У зв'язку з чим, на думку позивача, йому спричинена моральна шкода в сумі 27104,00 грн., та повинна бути виплачена на його користь грошова компенсація за службу понад встановлений робочий час в сумі 6776 грн. 00 коп. та службу в нічний час - 772 грн. 45 коп.

Відповідачами заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України (254к/96-ВР), цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Згідно частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Так, згідно з п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 21 цього Положення встановлено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок, зокрема, в органах внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Відповідно до підпункту 3.7.6 наказу МВС від 31.12.2007р. №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку загальною тривалістю 4 години, які не враховуються в робочий час.

Згідно з п.143 Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 08.12.2003 року №237 ДСК, у вартах споряджених на добу дозволено відпочивати, лежати (спати) не знімаючи спорядження начальникам варт та його помічникам - не більше 4 годин, вартовим - не менше 4 годин.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме: згідно розрахунку оплати за понадурочно відпрацьовані години та згідно витягу із табелю робочого часу вбачається, що у 2012 році позивачем понаднормово було відпрацьовано - 251 година, що є більше встановленої законом норми -120 годин на рік та в грошовому виразі складає 979,79 грн., а за період з січня 2013 року по липень 2013 року позивачем понаднормово було відпрацьовано - 83,4 години, що є меншим встановленої норми - 120 годин на рік.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що за 2012 рік, з урахуванням раніше виплачених коштів, у відповідача існує заборгованість перед позивачем по вказаним виплатам у розмірі 979,79 грн., а за 2013 рік заборгованість відсутня.

Доводи касаційної скарги, щодо понадурочно відпрацьовані 879,2 годин з період з 2012 по 2013 роки, складений скаржником особисто розрахунок оплати заборгованості та твердження, що судами попередніх інстанцій протиправно було виключено по 4 години відпрацьованого ОСОБА_2 робочого часу, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, з огляду на таке.

Як вже вище було зазначено, у відповідності до Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, то відповідно до підпункту 3.7.6 наказу МВС від 31.12.2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку загальною тривалістю 4 години, які не враховуються в робочий час.

Також, відповідно до п.143 Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 08.12.2003 року №237 ДСК, у вартах споряджених на добу дозволено відпочивати, лежати (спати) не знімаючи спорядження начальникам варт та його помічникам - не більше 4 годин, вартовим - не менше 4 годин.

Проте, скаржником, під час розрахунку наднормованого часу, не були враховані вказані вимоги наказів.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 вказаної Постанови встановлені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.

Так, додатком 28 до Постанови КМУ №1294 встановлені надбавки додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, у тому числі доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу, а також доплата за максимальний рівень безпеки в розмірі 15% від посадового окладу.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу щомісячно посадового окладу на кількість робочих годин, у цьому місяці, виходячи з норм тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41 - годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів і установ службових обов'язків у період з 22 до 6 години.

Пунктом 7 постанови КМУ № 1294 визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Отже, вказаною нормою обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатком 28 до цієї постанови та Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.10.2009 р. № 222.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу правомірно виплачувалося додаткове грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час у розмірі 17,5 відсотків (50% від 35 відсотків) посадового окладу за період з грудня 2011 року по липень 2013 року.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про виконавче провадження, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючисьстаттями 343, 350, 356 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набираєзаконноїсили з датиїїприйняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа