Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа №806/27/16

адміністративне провадження №К/9901/14690/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/27/16

за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - Житомирське МБТІ) Житомирської обласної ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Попової О.Г. та

ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Євпак В.В., суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М., -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Житомирського МБТІ щодо інвентаризації як завершеного будівництвом об'єкта житловий будинок АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 протягом 2007-2012 років будували для їхньої сім'ї житловий будинок АДРЕСА_2 03 грудня 2008 року було проведено інвентаризацію зазначеного будинку та сформовано інвентаризаційну справу №342. Вважає, що інвентаризація будинку була проведена з грубим порушенням законодавства, а саме: інвентаризувався незавершений будівництвом об'єкт, в той час як згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція № 127) такі дії проводяться перед прийняттям в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту. Свідчення незакінченого будівництва містяться в технічному описі: не підтверджена наявність електропостачання, водопостачання, каналізації, оздоблення, газифікації, капітальної огорожі ділянки та інше; внесення недостовірних даних про конструктивні елементи опалення, сходів, дверей, полів, які станом на 03 грудня 2008 року були відсутні. Відсутність на об'єкті інженерного обладнання, оздоблення, дерев'яної підлоги, опалювального каміна та інших конструктивних елементів підтверджується оцінювальним актом від 03 грудня 2008 року. Свідченням того, що опалення, водовідведення та водопостачання, електромонтажні роботи, внутрішнє оздоблення будинку виконувалось в 2009-2012 роках є відповідні накладні, акти, фотознімки. Оскільки внаслідок незаконної інвентаризації було передчасно введено в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності на ОСОБА_2, дії по інвентаризації будинку слід визнати неправомірними.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що не є належним обраний спосіб захисту позивачем порушеного, на його думку, права власності шляхом: визнання неправомірними дій Житомирського МБТІ щодо інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання нечинною інвентаризаційну справи № 342 на вказаний будинок, оскільки проведення інвентаризаційних дій і оформлення таких дій інвентаризаційною справою не є діями, актом, які породжують для особи певні юридичні наслідки, вони не створюють, не припиняють та не змінюють прав і обов'язків як позивача, так і інших осіб, а є лише технічним процесом та його відображенням у документальній формі.

28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 здійснена з використанням саме інвентаризації, яка проведена неправомірно, разом з цим суди не витребували інвентаризаційну справу з Житомирського МБТІ, що унеможливило встановлення дійсних обставин у справі для її правильного вирішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди встановили, що 03 грудня 2008 року Житомирським МБТІ було проведено інвентаризацію житлового будинку АДРЕСА_1, житловий масив «Крошенський» та обстежено основні конструктивні елементи будинку.

В подальшому зазначений житловий будинок по справі був прийнятий в експлуатацію та третій особі ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нього (а.с 35, 38; Т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційної довідки, об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 житловий масив, та земельна ділянка для будівництва та обслуговування даного будинку площею 0,1 га, - належать на праві власності ОСОБА_5 згідно договорів купівлі-продажу від 15 квітня 2013 року № 3445 та № 3446. Продавцем зазначеного нерухомого майна за договорами купівлі-продажу №3445 та № 3446 є ОСОБА_2 на (а.с.130-133, 135-136 т.1).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За загальним правилом бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) - це, як правило, комунальне підприємство, яке надає послуги з технічної інвентаризації об'єктів нерухомості. При цьому, до 01 січня 2013 року БТІ також здійснювало державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Спір, що виник між сторонами стосується дій Житомирського МБТІ щодо інвентаризації завершеного будівництвом об'єкта нерухомості у 2008 році, які, на думку позивача, вплинули на порушення її права власності у спільній сумісній власності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернулась до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного діями відповідача права власності у спільній сумісній власності ОСОБА_1 на вказаний будинок, який будувався на спільні кошти подружжя.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами фактично стосуються права власності на житловий будинок, що виключає можливість розгляду її за правилами КАС України, оскільки виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, на думку колегії суддів, спір, який виник між сторонами пов'язаний із цивільними правовідносинами.

Колегія суддів наголошує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що у цивільній справі № 278/3184/16-ц апеляційним судом Житомирської області в ухвалі від 18 січня 2018 року встановлено, за договорами дарування ОСОБА_1 отримала у власність частину спірного будинку та земельної ділянки, у зв'язку із чим ОСОБА_1 відмовилась від позову у вказаній цивільній справі, а договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 придбав спірний будинок, розірваний 30 жовтня 2017 року, що стало підставою для закриття провадження.

При цьому, колегія суддів не може задовольнити заяву ОСОБА_1 від 18 січня 2018 року про відкликання її касаційної скарги у справі, яка розглядається, оскільки за правилами частини третьої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі статтею 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасувати, провадження у справі № 806/27/16 закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду