Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

Київ

справа №820/6083/17

адміністративне провадження №К/9901/56082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/6083/17

за позовом Приватного підприємства "НВО Екотехнології" до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування пункту наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Харківського окружного адміністративного суду, прийняте 21 березня 2018 року у складі судді Заічко О.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Старосуда М.І., суддів Яковенка М.М., Лях О.П.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати п. 2.2 наказу відповідача № 399 від 30 жовтня 2017 року про анулювання ліцензії серія АЕ № 288559 на здійснення позивачем операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Позов обґрунтовано тим, що факт відмови у допуску до перевірки, яким обґрунтував свій наказ відповідач, відсутній, а тому і підстав для скасування ліцензії у відповідача не було.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, позов задоволено. Вирішено скасувати п. 2.2. наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 399 від 30 жовтня 2017 року про анулювання ліцензії серія АЕ № 288559 на здійснення Приватним підприємством "Науково-виробнича організація Екотехнології" операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 січня 2014 року № 33 ПП "НВО Екотехнології" отримано ліцензію серії АЕ № 288559 на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, оброблення).

У період з 26 жовтня 2017 року по 27 жовтня 2017 року комісією у складі посадових осіб відповідача на підставі посвідчення (направлення) від 20 жовтня 2017 року № 35/17, виданого на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 жовтня 2017 року № 384 та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року № 757/58863/17-к було проведено позапланову перевірку позивача щодо додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

За результатами проведеної перевірки комісією було складено Акт від 27 жовтня 2017 року № 35/17 проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, в якому вказано про наявність переліку порушень з боку позивача та було складено Акт про відмову ПП "НВО Екотехнології" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 27 жовтня 2017 року № 35/17-1.

На підставі зазначеного Акта про відмову позивача у проведенні позапланової перевірки Міністерством екології та природних ресурсів України видано наказ від 30 жовтня 2017 року № 399, пунктом 2.2. якого анульовано ПП "НВО Екотехнології" ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, оброблення) на підставі пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутній сам факт відмови у проведенні перевірки.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон), яким керувався відповідач у спірних правовідносинах, підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії, є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається, зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування.

Тобто, у випадку прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії з посиланням на те, що має місце відмова ліцензіата у проведенні перевірки, яка полягає у ненаданні документів чи інформації, обов'язково має бути з'ясовано, чи надавалась органом ліцензування відповідна письмова вимога.

Як встановили суди, з акта про відмову позивача у проведенні позапланової перевірки вбачається, що даний акт складено з підстав відсутності частини дозвільних документів та ненадання частини запитуваної інформації.

При цьому, з акта перевірки вбачається, що така перевірка була проведена і уповноважені перевіряючі відповідача були допущені до проведення перевірки.

Отже, підставою для висновку органу ліцензування щодо відмови позивача у проведенні позапланової перевірки є твердження, що позивач не надав певні документи чи інформацію.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач звертався до позивача з письмовою вимогою про надання відповідних документів.

У касаційній скарзі відповідач заперечує вказані обставини та зазначає, що органом ліцензування до початку проведення перевірки вимогу з інформацією про надання переліку документів, які стосуються предмета заходу нагляду (контролю), вручено директору товариства особисто.

Вказаним твердженням відповідача надана належна правова оцінка судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про їх необґрунтованість з таких підстав.

Як підтверджено матеріалами справи, директору товариства вручалася не письмова вимога про надання документів, а перелік питань до здійснення контролю з дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Отже, оскільки відповідач не звертався до позивача з письмовою вимогою про надання відповідних документів, суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що у спірних правовідносинах відсутній факт відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, а відтак, оскаржуваний у справі наказ відповідача в частині, що стосується позивача, прийнятий за відсутності передбачених Законом підстав, тобто, є незаконним та підлягає скасуванню.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди дійшли неправильного висновку, що складання акта про відмову у проведенні перевірки є законним виключно у разі фактичного недопуску перевіряючих на територію підприємства.

З цього приводу суд зазначає, що суди не робили такого висновку, як помилково зазначає відповідач.

Зі змісту оскаржених рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що, як вже зазначалось, підставою для висновку органу ліцензування щодо відмови позивача у проведенні позапланової перевірки є твердження, що позивач не надав певні документи чи інформацію. Однак, суди визнали необґрунтованим цей аргумент, оскільки відповідна письмова вимога відповідача відсутня.

Інші доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку зібраних у справі доказів.

Проте, суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 820/6083/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду