Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2018 року у справі №347/1130/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

Київ

справа №347/1130/16

адміністративне провадження №К/9901/45220/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Крилюк М.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді Багрій В.М., Рибачук А.І.)

у справі № 347/1130/16 за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Управління ПФУ) про визнання незаконними дій щодо перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у зарахуванні йому періоду роботи та заробітку при призначенні пенсії та зобов'язати відповідача зарахувати йому період роботи в радгоспі «Росія» в страховий стаж при призначенні пенсії та провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку за період з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року з дня призначення.

В обґрунтування позову зазначив, що з березня 2013 року йому призначено пенсію за віком. Для призначення пенсії позивачем було надано всі необхідні документи, в тому числі трудову книжку та довідки про заробітну плату і періоди трудової діяльності. Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року працював надомником в радгоспі «Росія». Проте, як йому пізніше стало відомо, що вказаний період роботи не враховано у страховий стаж під час призначення пенсії. У зв'язку з чим, у січні 2015 року подав відповідачу архівний витяг з наказу №106 по радгоспу «Росія» від 15 серпня 1988 року, витяг з протоколу №7, копії облікових листів праці та виконаних робіт за 1988-1993 роки, однак йому було відмовлено в зарахуванні стажу на підставі зазначених документів. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки у вказаний період працював, отримував заробітну плату.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління ПФУ у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року та заробітку при призначенні пенсії. Зобов'язано Управління ПФУ зарахувати ОСОБА_1 період роботи в радгоспі «Росія» в страховий стаж при призначенні пенсії та провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку за період з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року з дня призначення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при зарахуванні позивачу стажу та заробітку за період з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року в радгоспі «Росія» суди не взяли до уваги той факт, що позивач в даний період працював на інших роботах в іншому районі області. Так, з 1 січня 1988 року по 31 грудня 1991 року позивач працював та отримував заробітну плату в Лісогосподарському агропромисловому підприємстві «Снідавка», що підтверджується довідкою від 10 лютого 2013 року № 4 виданою ЛАП «Снідавка». 1988 року вироблено 192 трудодні, 1989 - 241 трудодень, 1990 -140 трудоднів, 1991 - 33 трудодні. Тобто позивач працював в двох різних організаціях в один і той самий період. Суди не взяли до уваги, що робота працівника за договором цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Крім того, суди не врахували положення статті 99 КАС України, оскільки зобов'язали провести позивачу перерахунок пенсії з дня її призначення, тобто з 8 березня 2013 року, в той час як з позовом до суду позивач звернувся 1 липня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що ОСОБА_1 в 2013 році досяг пенсійного віку, а тому йому призначено пенсію за віком на загальних підставах.

Проте, період роботи з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року відповідачем не враховано у трудовий стаж позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування в стаж вказаного періоду роботи.

Управління ПФУ листом від 6 січня 2016 року повідомило позивача, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаж роботи по договору зараховується за умови сплати організацією страхових внесків до Пенсійного фонду. Оскільки він працював у радгоспі «Росія» в цеху підсобних промислів по договору, а в копіях відомостей про заробітну плату за період роботи в радгоспі «Росія» з 1988 року по 1992 року відображено лише обсяг роботи, але не вказано заробіток та відрахування, немає підстав для зарахування до стажу періоду роботи з 1991 року по 1993 рік.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1, ОСОБА_1 з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року працював надомником в радгоспі «Росія».

Відповідно до архівного витягу з наказу №106 по радгоспу «Росія» ОСОБА_1 прийнято надомником в цех підсобних промислів з 15 серпня 1981 року вирощуванням молодняка ВРХ по договору, згідно з поданою заявою.

Згідно з архівним витягом з протоколу №7 засідання правління Гвіздецької спілки селян (правонаступника радгоспу «Росія») від 24 червня 1993 року ОСОБА_1 звільнено з роботи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем документи свідчать про те, що в період з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року позивач працював надомником в радгоспі «Росія» та отримував заробітну плату, що підтверджується трудовою книжкою та іншими архівними документами, а тому позов є обґрунтованим. Відрахування із заробітної плати страхових внесків в Пенсійний фонд повинен був проводити колгосп, а не позивач.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За перевіркою матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вказаним позовом оскаржує відмову відповідача у зарахуванні йому періоду роботи та заробітку при призначенні пенсії та просить зобов'язати відповідача зарахувати період роботи в радгоспі «Росія» в страховий стаж при призначенні пенсії та провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку за період з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року з дня призначення.

Відповідно до відповіді від 6 січня 2016 року Управління ПФУ повідомило позивача, що зарахувало в стаж його роботи період з 1 січня 1988 року по 31 грудня 1991 року згідно стажевої довідки, виданої ЛАП «Снідавка». Підстав для зарахування до стажу періоду роботи з 1991 року по 1993 рік немає, оскільки позивач працював в радгоспі «Росія» в цеху підсобних промислів по договору, однак по копіях відомостей про заробітну плату за період роботи в радгоспі «Росія» з 1988 року по 1992 року відображено тільки обсяг роботи, але не вказано заробіток та відрахування.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що з вказаної відповіді не зрозуміло в який стаж позивача зараховано період роботи з 1 січня 1988 року по 31 грудня 1991 року та підстави його зарахування, оскільки звертаючись до суду позивач ставить питання про зарахування роботи в страховий стаж, з огляду на що не зрозуміло який стаж та який період в межах вказаних правовідносин є спірним.

Також, суди попередніх інстанцій не перевірили документи на підставі яких відповідач зарахував позивачу в стаж його роботи період з 1 січня 1988 року по 31 грудня 1991 року в ЛАП «Снідавка», не витребували стажеву довідку видану ЛАП «Снідавка» на яку посилався відповідач в листі від 6 січня 2016 року.

Управління ПФУ в касаційній скарзі також зазначає, що з 1 січня 1988 року по 31 грудня 1991 року позивач працював та отримував заробітну плату в Лісогосподарському агропромисловому підприємстві «Снідавка», що підтверджується довідкою від 10 лютого 2013 року № 4 виданою ЛАП «Снідавка». 1988 року вироблено 192 трудодні, 1989 - 241 трудодень, 1990 -140 трудоднів, 1991 - 33 трудодні. Тобто позивач працював в двох різних організаціях в один і той самий період. Однак, довідка від 10 лютого 2013 року № 4 на яку посилається Управління ПФУ в матеріалах справи відсутня.

Крім того, зобов'язуючи Управління ПФУ провести позивачу перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку за період з 15 серпня 1988 року по 1 липня 1993 року з дня її призначення, суди попередніх інстанцій не встановили, чи призначена взагалі позивачу пенсія, а якщо призначена, то на підставі якого закону та з якої дати.

При цьому, надання оцінки мотивам, з яких виходив відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу періоду роботи, неможливе без перевірки його заяви та дослідження пенсійної справи, якщо йому вже призначена пенсія.

В касаційній скарзі скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не вирішено питання дотримання позивачем строку звернення до суду. При цьому, пропущення позивачем строків звернення до суду було одним з доводів апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості згідно частини другої статті 341 КАС України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, судами не було встановлено суттєвих для вирішення справи обставин, які мають значення для вирішення справи істотне значення, на підставі допустимих доказів, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року скасувати.

Справу № 347/1130/16 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду