Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2018 року у справі №826/22394/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №826/22394/15

адміністративне провадження №К/9901/19908/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року у складі судді Данилишина В.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у складі суддів Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г. у справі №826/22394/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Дельта Спорт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

22 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Дельта Спорт» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 21 серпня 2015 року №41626552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8 521 405 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 260 703 грн., №41726552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 442 325 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 721 163 грн., №418265522090, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 22 634 535, з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 грудня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 21 серпня 2015 року №41626552209, №41726552209, №418265522090, з мотивів недоведеності податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу податкових повідомлень - рішень.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

19 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2, підпункту 138.1.8.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, статей 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у неправильному застосуванні зазначених норм до спірних відносин при досліджені правопорушень стосовно формування Товариством витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з п'ятьма контрагентами щодо купівлі у таких контрагентів спортивного одягу та обладнання.

Доводить, що судами попередніх інстанцій не дослідженні у справі докази, а саме не надана оцінка протоколу допиту ОСОБА_2 отримана в прокуратурі Голосіївського району м. Києва від 21 березня 2014 року, якою підписаний договір від 18 листопада 2013 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромуалінвест», не досліджені обставини придбання спортивного одягу та обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф» та повноважень підпису осіб, які підписали первинні документи від цього підприємства, зокрема ОСОБА_3

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій, за позицією відповідача, не врахували правові позиції Верховного Суду України, які є обов'язковими для вирішення справи по суті, зокрема постановах цього Суду від 05 березня 2012 року у справі 21-421а11, щодо не можливості вважати належними податкові накладні, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, від 03 листопада 2015 року у справі №826/3477/13-а, за якою не постановлення вироків, не може спростовувати достовірність пояснень офіційних осіб контрагентів відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

19 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалах цього суду від 20 жовтня 2016 року та від 01 грудня 2016 року та витребувана справа від 826/22394/15 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

25 травня 2017 року справа №826/22394/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №826/22394/15 разом з матеріалами касаційного провадження К/9901/19908/18 передані до Верховного Суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надані, що не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32554627, перебуває на податковому обліку з 25 січня 2008 року, є платником податку на додану вартість з 06 лютого 2008 року.

Податковим органом у травні-червні 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання, зокрема, вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 червня 2015 року №123/26-55-22-09/32554627 (далі акт перевірки), за висновками якого занижено податок на прибуток за 2014 рік та податковий кредит за вісім податкових періодів, з березня по грудень 2014 року.

Керівником податкового органу 21 серпня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №41626552209 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8 521 405 грн. за порушення норм підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2, підпункту 138.1.8.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 260 703 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу. З цих самих правових підстав податковим повідомленням-рішенням №418265522090 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 22 634 535 грн.

Податковим повідомленням - рішенням №41726552209 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 442 325 грн. за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 721 163 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між Товариством, як покупцем, та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельф», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромуалінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дженерал-Спорт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквілібр-Спорт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кікко Бест», як Продавцями, укладено Договори від 11 жовтня 2013 року №11-10/2013, від 18 листопада 2013 року №1811/2013РМ, від 13 січня 2014 року №13.01-2014ДЦ, від 21 липня 2014 року №21-07/2014, від 24 грудня 2013 року №24-12/2013, копії яких долучені до матеріалів справ, за умовами яких факт отримання Товару підтверджується відповідними документами, як то видатковими накладними, товаротранспортними накладними або актами прийому-передачі товарів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентами позивачем надані сертифікати відповідності, виписки по рахунку, звіти, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, накладні на переміщення товару.

Суди першої та апеляційної інстанцій судовими рішеннями встановили, що копії первинних документів долучені до матеріалів справи (т.2, а. с. 75-136, т.3, а. с.48-298, т.4, а. с. 1-234, т.5, а. с. 1-257, т.6, а. с. 1-254, т .7, а. с. 1-250, т.8, а. с. 1-249, т.9, а. с. 1-236, т.10, а. с. 1-250, т.11, а. с. 1-266, т.12, а. с. 1-255, т.13, а. с.1-249, т.14, а. с. 1-251, т.15, а. с. 1-255, т.16, а.с.1-246, т.17, а. с. 1-252, т.18, а. с. 1-242, т.19, а. с. 1-250, т.20, а. с. 1-250, т. 21, а. с. 1-250, т.22, а. с. 1-244, т.23, а. с. 1-250, т.24, а. с. 1-253, т.25, а. с. 1-255, т. 26, а. с. 1-271, т. 27, а. с. 1-350, т. 28, а. с. 1-243 ,т. 29, а. с. 1- 216, т.30, а. с. 1-356).

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на підтвердженні здійснення Позивачем з його контрагентами господарських операцій оформлених всіма необхідними первинними документами, укладенням правочинів спрямовано на реальне настання правових наслідків, їх відповідності економічному змісту та чинному законодавству.

Застосовуючи визначення доказів, в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та вимоги встановлені до письмових доказів статтею 79 цього кодексу, зокрема частиною четвертою цієї статті, за якою оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Суд зазначає, що обсяг справи складає 35 томів, засвідчення копії жодного документа не узгоджується з положеннями наведених норм, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач обмежився доводами стосовно не погодження з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромуалінвест», зокрема не прийняття судами та не оцінки протоколів допиту офіційних осіб цих підприємств, дослідження обставин встановлених у ході кримінальних проваджень, які впливають на вирішення справи по суті, саме в межах цих доводів здійснюється касаційний перегляд справи.

Суд приймає доводи податкового органу у цій частині та вважає необхідним дослідити зібрані у справі докази на предмет доведеності (недоведеності) податкових правопорушень, з огляду на те, що аналіз взаємовідносин та підстави правопорушень викладених в акті перевірки стосовно цих контрагентів та наведені доводи касаційної скарги співпадають, що обумовлює обов'язковість їх дослідження згідно положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Аналіз досліджень акта перевірки свідчить про те, що за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельф» позивачем сформовано витрати на суму 10111838 грн., за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромуалінвест» на суму 13 636 749 грн., з порушенням статей 138 та 139 Податкового кодексу України. Спірні операції в контексті наведених норм судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Стосовно податкового кредиту податковим органом наведені обставини порушення позивачем серед інших положень пункту 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції Закону №4834-6 від 24 травня 2012 року, які діяли впродовж 2014 року, на час спірних правовідносин. Перевіряючи застосування цих норм податковий орган виявив розбіжності виходячи із співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача та податкового кредиту сформованого позивачем та задекларованого в додатку №5 до декларації з податку на додану вартість.

За взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромуалінвест»

позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість в шістьох місячних звітних податкових періодах 2014 року, а саме в квітні 2014 року в сумі 785 322 грн., в травні 2014 року в сумі 132 451 грн., в червні 2014 року в сумі 36 406 грн., в серпні 2014 року в сумі 97 641 грн., в вересні 2014 року в сумі 682273 грн., в жовтні 2014 року в сумі 993 277 грн.

По взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельф» позивачем сформований податковий кредит, по якому виявлені розбіжності в січні 2014 року в сумі 1 220 694 грн. 44 коп., березні 2014 року 801 684 грн. 48 коп.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, зокрема акт перевірки, викладений ним склад податкових правопорушень покладений в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишені також встановлення обставин, щодо використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, посиланням на копії долучених до справи документів, вимоги засвідчення яких на час касаційного розгляду врегульовані статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діє з 15 грудня 2017 року) обмежено судами попередніх інстанцій виключно доводом факту отримання товару, без врахування обставин підтвердження його подальшого руху.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що відповідно до пункту першого частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Разом із тим, Суд визнає неприйнятними доводи податкового органу про визнання актом перевірки нікчемним правочину укладеного між позивачем на його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромуалінвест», з огляду на те, що це знаходиться за межами компетенції податкового органу, належних доказів, а саме рішень судів з цього питання, відповідачем не надано.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельф», з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню, справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі №826/22394/15 скасувати.

Справу №826/22394/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер