Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №826/12951/14

касаційне провадження №К/9901/8323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.М., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурка О.І.) у справі №826/12951/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання висновку до Управління ДКС України у Голосіївському районі про повернення ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 373139,46грн.; зобов'язання відповідача подати висновок до УДКС у Голосіївському районі про повернення з державного бюджету на користь ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 373139,46грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неподання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» від 25.06.2014 №25/06-01.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчинити дії щодо подання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» від 25.06.2014 №25/06-01.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту від 05.11.2013 №4291-20 за наслідками звіряння розрахунків ТОВ «ІнтерБус» з бюджетом за період з 01.01.2013 по 05.11.2013 встановлено, що позитивне сальдо розрахунків з бюджетом складає як за даними податкового органу так і за даними платника податків 373139,46грн.

Позивач 25.06.2014 звернувся до відповідача із заявою №25/06-01 про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 373139,46грн.

Листом від 04.07.2014 №8319/10/26-50-20-04-08 податковий орган повідомив ТОВ «ІнтерБус», що станом на 03.07.2014 за підприємством обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств, а також в картці особового рахунку обліковується переплата менша, ніж заявлена в листі. Відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні коштів.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач розглянув заяву позивача у встановленому законом порядку, тобто вчинив певні дії, підстави для визнання протиправною бездіяльності відсутні. Крім того, суд зазначив, що оскільки за позивачем станом на день розгляду заяви обліковувався податковий борг, підстави для направлення висновку до органів казначейства були відсутні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у поверненні коштів позивачу з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0005722220, №0005732220 були неузгодженими та відповідні суми грошових зобов'язань не набули статусу податкового боргу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.2 статті 43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відмовлено ТОВ «ІнтерБус», у поверненні надміру сплачених грошових зобов'язань у сумі 373139,46грн.

Підставою для відмови стало те, що податковим органом прийнято стосовно позивача податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0005722220, №0005732220, якими донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Відповідно, податковим органом зроблено висновок, що грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями підлягають першочерговому погашенню за рахунок існуючої переплати позивача, що відповідачем не заперечується.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «ІнтерБус» податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0005722220, №0005732220 оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі №826/8956/13, позов задоволено, визнано протиправними та податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0005722220, №0005732220.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 у справі №826/8956/13, позов задоволено, визнано протиправними та податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0005722220, №0005732220.

Так, статтею 56 Податкового кодексу України врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням визначених строків давності, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2013 №0005722220, №0005732220 не стали узгодженими та відповідно не набули статусу податкового боргу, а тому висновки контролюючого органу про наявність підстав для погашення таких зобов'язань за рахунок існуючої переплати у позивача є необґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заява про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання ТОВ «ІнтерБуд» від 25.06.2014 №25/06-01 подана в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок зі зазначенням його реквізитів.

За таких обставин, правові підстави для обмеження права позивача на повернення суми надмірно сплачених коштів у відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №826/12951/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду