Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №816/241/16

адміністративне провадження №К/9901/10537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/241/16

за позовом ОСОБА_2

до управління Укртрансінспекції у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Термастіл",

про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою управління Укртрансінспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року (головуючий - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - П'янової Я.В., суддів - Чалого І.С., Зеленського В.В.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Полтавській області (далі - Відповідач - 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач - 1), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Термастіл" (далі - третя особа), в якому просив:

- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 грудня 2015 року № 032731.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2016 року вирішив:

- адміністративний позов задовольнити;

- скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 грудня 2015 року № 032731;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача - 2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 травня 2016 року вирішив:

- апеляційну скаргу Відповідача - 1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача - 1, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі Відповідач - 1 просить:

- скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року;

- прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Відповідач - 1 у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що позивачем було порушено вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому, Відповідачем - 1 оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій до позивача винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 листопада 2015 року Відповідачем - 1 здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4

За результатами цієї перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27 листопада 2015 року № 012848, в якому зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, на підставі акта від 27 листопада 2015 року начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. винесено постанову від 28 грудня 2015 року, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаною постановою оскаржив її до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно частини першої статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 18 Закону № 2344-III встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі за текстом - Положення).

Згідно пункту 6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обов'язок щодо забезпечення режимів праці та відпочинку водіїв, та облаштування транспортних засобів тахографами відповідно до вимог законодавства України покладено на автомобільного перевізника.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18 серпня 2014 року між позивачем (орендодавець) та третьою особою (орендар) укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., за умовами якого наймодавець передав наймачеві в користування за плату на строк до 18 серпня 2017 року транспортний засіб, а саме: кран маніпулятор, загальний вантажний бортовий, марки DAF FC 75, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій представник третьої особи підтвердив факт перебування водія ОСОБА_4 в трудових відносинах з третьою особою.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що на час проведення перевірки автомобіль маки DAF FC 75, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні третьої особи.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови, а тому вона правомірно була скасована.

Судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було повно встановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу управління Укртрансінспекції у Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у цій справі - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич