Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 440/15381/21

провадження № К/990/14320/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Єресько Л. О., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Рєзнікової С. С., суддів: Курило Л. В., Мельнікової Л. В.,

І. Обставини справи

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 27 червня 2019 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року;

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 27 червня 2019 року, з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення включно, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 28 червня 2022 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовив.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

3. Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2022 року залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону в частині необхідності надання документу про сплату судового збору та надав строк для усунення цих недоліків у десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

5. 16 січня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою повернув Військовій частині НОМЕР_1 зазначену скаргу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Відповідач, уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Зазначає, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав 05 січня 2023 року, а лист від 06 січня 2023 року № 46 про усунення недоліків апеляційної скарги разом з квитанцією про сплату судового збору направлено до суду засобами поштового зв`язку 13 січня 2023 року, тобто у строк, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

8. Верховний Суд ухвалою від 04 липня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

9. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

10. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

12. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.

13. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

14. У цій справі підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про усунення недоліків апеляційної скарги. Ці недоліки полягали в тому, що відповідач не надав доказів сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2022 року залишив без руху.

15. Вказаною ухвалою апеляційний суд надав відповідачу строк у десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору.

16. Так, вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

17. За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

18. Як висновується з апеляційної скарги та матеріалів, доданих до неї, скаржником не надано документ про сплату судового збору. Про наявність такого документа відповідач також не зазначив у переліку поданих ним додатків до апеляційної скарги.

19. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

20. З огляду на порушення відповідачем вимог оформлення апеляційної скарги в частині ненадання разом з апеляційною скаргою документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції цілком правильно застосував положення частини другої статті 298 КАС України.

21. При цьому варто зауважити, що ненадання документу про сплату судового збору слугувало єдиною підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

22. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

23. Частиною шостою статті 120 КАС України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

24. Наведене свідчить, що ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку, така скарга повертається особі, яка її подала.

25. Водночас варто зазначити, що повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

26. Згідно з поштовим повідомленням, що міститься в матеріалах справи (а.с. 54) копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано 30 грудня 2022 року.

27. Отже, останній день встановленого судом строку, з урахуванням приписів статті 120 КАС України, є 09 січня 2023 року включно.

28. У зв`язку з невиконанням вимог наведеної ухвали, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу від 16 січня 2023 року, якою повернув апеляційну скаргу відповідачу.

29. Водночас в матеріалах справи міститься лист Військової частини НОМЕР_1 від 06 січня 2023 року № 46 разом з платіжним дорученням № 431, яке датовано 08 вересня 2022 року та згідно з яким відповідач сплатив судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Вказаний лист надісланий 13 січня 2023 року засобами поштового зв`язку, який надійшов до суду та зареєстрований 19 січня 2023 року.

30. Отже, незважаючи на те, що документи на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надійшли до суду фактично після встановленого судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги, судовий збір за її подання на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року скаржником сплачено 08 вересня 2022 року.

31. Наведене свідчить, що станом на постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 16 січня 2023 року судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги був сплачений.

32. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», згідно з частиною першою статті 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому частиною другою цієї ж статті Закону визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

33. Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

34. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

35. Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

36. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 та у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 28 квітня 2022 року у справі № 520/10006/21, від 20 липня 2023 року у справі № 300/2856/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 320/2743/20.

37. У справі, що розглядається, апеляційну скаргу відповідач подав до суду апеляційної інстанції 15 серпня 2022 року (а.с. 44). Платіжне доручення про сплату судового збору датовано 08 вересня 2022 року, оплачено у системі дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство» 12 вересня 2022 року. Ухвалу про залишення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції постановив 21 грудня 2022 року.

38. Верховний Суд не ставить під сумнів існування підстав для залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків. Водночас, постановляючи оскаржувану ухвалу від 16 січня 2023 року апеляційний суд передчасно повернув апеляційну скаргу скаржникові, що обмежило його право на апеляційне оскарження (в аспекті доступу до суду) і стали перешкодою для захисту прав, з огляду на своєчасну сплату скаржником судового збору.

39. При цьому в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та не навів відповідних обґрунтувань, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. За таких обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

41. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

42. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі № 440/15381/21 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Л. О. Єресько

О. Р. Радишевська