Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2019 року у справі №826/16620/18

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/16620/18

адміністративне провадження № К/9901/21567/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2019 року (суддя Чудак О. М. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (судді: Безименна Н. В., Аліменко О. О. та Карпушова О. В. ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК) про:

- визнання протиправним та скасування рішення НАЗК від 07 вересня 2018 року №1957 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування;

- визнання протиправним та скасування рішення НАЗК від 07 вересня 2018 року №1958 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування.

Позивач наголошує, що оскаржувані рішення не містять мотивів та обґрунтування їх прийняття, не визначають в яких межах та щодо яких саме відомостей чи розділів декларацій буде проводитись перевірка декларацій позивача за 2015 та 2016 роки.

Позивач також стверджує, що суб'єкт владних повноважень приймаючи рішення про повторне проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015,2016 роки діяв із порушенням визначеної законодавством процедури та з порушенням принципів обґрунтованості, об'єктивності, добросовісності, пропорційності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 вересня 2018 року №1957 "Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування".

Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 вересня 2018 року №1958 "Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що зі змісту оскаржуваних позивачем рішень не вбачається ні предмету призначеної перевірки, ні конкретних меж її проведення, зокрема, НАЗК не зазначено, які саме розділи декларації, або яка сама інформація підлягає перевірці та відсутнє посилання на нові докази, отримані відповідачем, які НАЗК має намір перевірити, а тому останні не відповідають вимогам спеціального законодавства та вказував на необґрунтованість посилання відповідача на те, що відомості є новими і йому не було відомо про них на момент проведення повної перевірки декларацій позивача за 2015 та 2016 роки, адже відповідач міг та повинен був проаналізувати наявні у нього відомості (інформацію), у тому числі і ті, що зазначено в самих деклараціях.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скаржник стверджує, що рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, НАЗК проводить лише в частині нових отриманих відомостей, які не перевірялися під час проведення повної перевірки. На підставі нових відомостей, отриманих від позивача листом від 26 червня 2018 року №К-5784/18 та відповідно до частини 1 статті 8, абзацу 5 частини 1 статті 50 Закону України "Про запобігання корупції", підпункту 4 пункту 3 та абзацу четвертого пункту 5 розділу ІІІ Порядку Національним агентством і були прийняті оскаржувані рішення.

Також скаржник вказує на те, що його оскаржуваними рішеннями не було порушено права, свободи чи інтереси позивача, жодних негативних наслідків для ОСОБА_1 вони не створюють та ґрунтуються на нормах Закону та Порядку, а отже, НАЗК приймаючи рішення від 07 вересня 2018 року №1957 та від 07 вересня 2018 року №1958 жодних прав позивача не порушило.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

02 листопада 2016 року позивач подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік.

30 березня 2017 року позивач подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік.

Відповідач провів повну перевірку вказаних декларацій позивача за 2015 та 2016 роки, висновки щодо яких викладено в рішенні НАЗК від 21 серпня 2017 року №527 "Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1" та у рішенні НАЗК від 13 жовтня 2017 року №959 "Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України".

07 вересня 2018 року НАЗК прийняло рішення №1957 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування та рішення №1958 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування.

Вважаючи рішення відповідача від 07 вересня 2018 року протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права та акти їх застосування.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law12~).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law13~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law14~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law15~.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з реалізацією відповідачем державної антикорупційної політики, регулюються Законом України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі-Закон №1700-VII), який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною 1 статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначає Порядок №56.

Згідно з частиною другою Розділу І цього Порядку у ньому терміни вживаються у таких значеннях:

достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, у разі невстановлення НАЗК недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих НАЗК у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Частина третя 3 Розділу І Порядку №56 встановлює, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування; 3) об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування.

Відповідно до частини першої Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: 1) з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей; 2) з'ясуванні точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірці на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням НАЗК, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Згідно з частиною 6 Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Згідно із частиною другою Розділу ІІ Порядку №56 відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Підстави та умови прийняття рішення НАЗК про здійснення повної перевірки декларації суб'єкта декларування, у тому числі і рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, вимоги до такого рішення, а також можливість його оскарження визначено, зокрема, пунктами 1,2,5 Розділу ІІІ Порядку №56.

Відповідно до абзаців другого, четвертого пункту першого Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції НАЗК. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі. Рішення про проведення повної перевірки на підставі абзацу п'ятого частини першої статті 50 Закону також повинно містити обґрунтування, передбачене пунктом 3 цього розділу.

У пункті 2 Розділу ІІІ Порядку №56 зазначено, що рішення про проведення перевірки може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно абзацу четвертого пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №56 у разі прийняття на підставі підпункту 4 пункту 3 цього розділу рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, НАЗК вживає заходів щодо проведення перевірки викладеної інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей лише в частині нових отриманих відомостей, які не перевірялися під час проведення повної перевірки.

Така перевірка проводиться в строки, визначені пунктом 14 цього розділу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Предметом судового контролю у цій справі є рішення НАЗК від 07 вересня 2018 року №1957 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування та рішення НАЗК від 07 вересня 2018 року №1958 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування.

Зі змісту запиту НАЗК від 11 вересня 2018 року №41-01/39733/18, вбачається, що відповідач призначив перевірку розділу 13 "Фінансові зобов'язання" декларацій позивача за 2015 та 2016 роки та, зокрема, щодо обставин не зазначення позивачем загального розміру фінансових зобов'язань перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" та АТ
АКБ "Банк Аркада ", а також підстави застосування позначки "невідомо" у розділі 13 "Фінансові зобов'язання" щодо кодів ЄДРПОУ банків на користь яких виникли зобов'язання.

НАЗК стверджує, що здійснюючи повну перевірку декларацій позивача за 2015 та 2016 роки, не мало відомостей щодо розміру фінансових зобов'язань позивача перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" та перед АТ АКБ "Аркада" та провело перевірку за наявними у нього відомостями.

Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що НАЗК отримало інформацію про можливе відображення суб'єктом декларування у декларації недостовірних відомостей щодо фінансових зобов'язань позивача за 2015 та 2016 роки і такі відомості є новими та не перевірялися під час проведення повної перевірки відповідної декларації, зважаючи на такі обставини.

У розділі 13 "Фінансові зобов'язання" декларацій позивача за 2015 та 2016 роки вказані суми сплачених на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" та АТ АКБ "Аркада" у 2015 та 2016 році коштів, а також зазначено на якій підставі виникли відповідні зобов'язання.

Так, у розділі 13 "Фінансові зобов'язання" декларації за 2015 рік позивач вказав розмір сплаченої у 2015 році на користь АТ АКБ "Банк Аркада" основної суми позики (кредиту) - 107927 грн та процентів за кредитом - 11933 грн, а також вказав, що кредитне зобов'язання виникло 20 березня 2007 року. Крім того, позивач зазначив розмір сплаченої у 2015 році на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" основної суми позики (кредиту) - 32641 грн та процентів за кредитом - 44100 грн, а також зазначив, що кредитне зобов'язання виникло 27 травня 2013 року.

Також, у розділі 13 "Фінансові зобов'язання" декларації позивача за 2016 рік ОСОБА_1 зазначив розмір сплаченої у 2016 році на користь АТ АКБ "Банк Аркада" основної суми позики (кредиту) - 26981 грн та процентів за позикою (кредитом) - 966 грн, а також зазначив, що кредитне зобов'язання виникло 20 березня 2007 року. Крім того, позивач зазначив розмір сплаченої у 2016 році на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" основної суми позики (кредиту) - 40615 грн та процентів за кредитом - 20436 грн, а також вказав, що кредитне зобов'язання виникло 27 травня 2013 року.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на час проведення повних перевірок декларацій позивача за 2015 рік та 2016 рік, у 2017 році, НАЗК повинно було знати, що фінансові зобов'язання позивача у 2015 році не припинилися, оскільки в останніх відображено існування фінансових зобов'язань позивача перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" та АТ АКБ "Аркада" та вказано суми сплачених позивачем коштів за кредитами та підставу виникнення фінансових зобов'язань.

При цьому, в рішенні НАЗК від 21 серпня 2017 року №527 "Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1" та у рішенні НАЗК від 13 жовтня 2017 року №959 "Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України", НАЗК зазначено, що порушення у розділі 13 "Фінансові зобов'язання" не встановлено.

У рішенні НАЗК від 13 жовтня 2017 року №959 "Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України" зазначено, що у розділах 1,2,3,5-16 декларації суб'єкта декларування порушень не встановлено (аркуш 4 рішення).

Скаржник в касаційній скарзі вказує на те, що рішення НАЗК від 07 вересня 2018 року №1957 та від 07 вересня 2018 року №1958 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування, прийняті позивачем на підставі відомостей отриманих від суб'єкта декларування листом від 26 червня 2018 року № К-5784/18.

Скаржник зазначив, що з нових відомостей, отриманих від позивача вбачається, що суб'єкт декларування мав фінансові зобов'язання перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 31 грудня 2015 року та на 31 грудня 2016 року, а також перед АТ АКБ "Аркада" станом на 31 грудня 2015 року, інформація щодо загального розміру фінансових зобов'язань не відображена у деклараціях за 2015 та 2016 роки на порушення вимог пункт 9 частини першої статті 46 Закону №1700.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 46 Закону №1700 у декларації зазначаються відомості про фінансові зобов'язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов'язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов'язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти. Відомості щодо фінансових зобов'язань включають дані про вид зобов'язання, його розмір, валюту зобов'язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов'язання, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов'язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов'язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. У разі якщо розмір зобов'язання не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов'язання.

Згідно абзацу четвертого пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №56 у разі прийняття на підставі підпункту 4 пункту 3 цього розділу рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, НАЗК вживає заходів щодо проведення перевірки викладеної інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей лише в частині нових отриманих відомостей, які не перевірялися під час проведення повної перевірки.

Така перевірка проводиться в строки, визначені пунктом 14 цього розділу.

Верховний Суд зауважує, що нові відомості - це не будь-яка інформація, що не була відома, а лише така, яка не могла бути відома відповідачу на час повної перевірки. При статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції"одавець наділив відповідача широким колом повноважень щодо збирання для перевірки інформації, про що зазначено у пунктах 8-11 Розділу Порядку №56, в тому числі, що стосується фінансових операцій.

Як свідчать встановлені у справі обставини, позивач відображав у поданих деклараціях інформацію про дату отриманих кредитів, сплачені відсотки тощо.

Водночас відповідно до підпункту 2 пункту 6 Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка передбачає аналіз відомостей про фінансові зобов'язання.

Таким чином відповідач під час проведення перевірки мав можливість перевірити та з'ясувати всю необхідну інформацію щодо правильності декларування позивачем відомостей стосовно отриманих кредитів.

Відповідно до пункту 8 Порядку №56 у разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов'язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

Така інформація у рішеннях відповідача про повні перевірки позивача відсутня.

Таким чином отримана відповідачем інформація у листі від 26 червня 2018 року за вх. №К-5784/18, не може бути оцінена, як нова, в розумінні пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №56, оскільки наведена у листі інформація повинна була бути відомою відповідачу принаймні під час повної перевірки декларації за 2016 рік.

За таких обставин, у цьому випадку дії відповідача спрямовані не на перевірку нових відомостей, що не могли бути відомі під час повної перевірки, а спрямовані на усунення недоліків попередніх повних перевірок поза встановлені строки для повних перевірок.

Встановлення строків у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та будуть скасовані (переглянуті), а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлення строку сприяє уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Любі виключення з цього повинні мати аргументовані поважні причини, які у даній справі відповідачем не доведені.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що інформація щодо наявності у суб'єкта декларування фінансових зобов'язань перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 31 грудня 2015 року та 31 грудня 2016 року, а також перед АТ АКБ "Аркада" станом на 31 грудня 2015 року, що була отримана суб'єктом владних повноважень 26 червня 2018 року за вх. №К-5784/18 від ОСОБА_1 не є новими відомостями. Оскільки відомості, зазначені в деклараціях за 2015,2016 роки, раніше перевірялися, будь-яких зауважень, вимог про надання додаткових документів, пояснень НАЗК стосовно відомостей, зазначених у розділі 13 "Фінансові зобов'язання" не вимагалося.

Водночас, інформація про підстави застосування позначки "невідомо" у розділі 13 "Фінансові зобов'язання" щодо кодів ЄДРПОУ банків на користь яких виникли зобов'язання позивача, яку має намір перевірити відповідач також могла бути перевірена під час первинної перевірки декларації, адже факт застосування вказаної позначки був відомий НАЗК під час повної перевірки декларацій позивача за 2015 та 2016 роки.

Право декларанта на оскарження у судовому порядку рішення про проведення перевірки встановлене, у пункті 2 Розділу ІІІ Порядку №56. Оскаржуване рішення відповідача стосується саме позивача, а оскаржувані рішення впливають на його права та законні інтереси, а відтак, він є особою, яка вправі звернутись із позовом до суду про оскарження та скасування рішень відповідача про проведення перевірки декларацій.

Враховуючи викладене суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про протиправність та скасування рішень НАЗК від 07 вересня 2018 року №1957 та від 07 вересня 2018 року та №1958 про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015-2016 роки, поданої ОСОБА_1, Віце-прем'єр-міністром України, в частині нових відомостей, отриманих від суб'єкта декларування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційних скаргах не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law21~ та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов