Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2020 року у справі №826/20134/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа №826/20134/16

касаційне провадження №К/9901/37177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Стародуба О. П., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 (головуючий суддя: Аблов Є. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (головуючий суддя: Парінов А. Б., судді: Грибан І. О., Губська О. А.) у справі №826/20134/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик", за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І. І. (далі - відповідач), третя особа - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення її до переліку вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами (а саме за договором №1F0083/11104984201 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки від
03.04.2016) за рахунок Фонду;

зобов'язати включити позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", який має право на відшкодування коштів за вкладами (а саме за договором №1F0083/11104984201 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки від 03.04.2016, сума вкладу, що підлягає відшкодуванню 200 000,00 грн) за рахунок Фонду та повторно подати до Фонду перелік вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
13.07.2017, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І. І. щодо невключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме за Договором №1F0083/11104984201 від 03.04.2016 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І. І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" згідно Договору №1F0083/11104984201 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки від 03.04.2016 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а отже позивач не міг знати про віднесення банку до категорії проблемних.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що існування вказаної постанови, яка є банківською таємницею, не є підставою для визнання договору транзакції нікчемним на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law19~), оскільки визначальним при вирішенні справи є недоведеність відповідачем у порядку частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) факту неналежності внесених коштів позивачу та надання при укладенні договору переваг кредиторам банку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу суду касаційну скаргу (надійшла поштою 09.08.2017), у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, ухвали нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

На думку скаржника, своїми діями ОСОБА_2 здійснила штучне розподілення коштів, які знаходилися на її поточному рахунку, шляхом перерахування їх фізичним особам, у тому числі й позивачу, за результатами чого збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Також скаржник стверджує, що грошові кошти надійшли на рахунок позивача у день, коли Національним банком України було заборонено проводити відповідачу подібні операції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративнивного судчинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law20~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Від позивача та третьої особи відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу визначений наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С. М., судді: Стародуб О. П., Шарапа В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачкою (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ "КБ "Хрещатик" (Банк), з іншої сторони, 03.04.2016 укладено договір №1F0083/11104984201 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки (надалі - Договір).

У відповідності до пункту 1.1 Договору Банк відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів Клієнту у українських гривнях для проведення розрахунків з використанням платіжної карти на підставі отриманої заяви та інших документів наданих Клієнтом відповідно до діючого законодавства та видає Клієнту платіжну карту Master Card Debit, що є власністю Банку.

Пунктом 3.2.2. Договору передбачено право клієнта поповнювати рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу, перерахування коштів з інших рахунків клієнта, а також за рахунок коштів інших осіб з їхнього доручення з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.

04.04.2016 на рахунок позивача перераховано 200 000,00 грн, призначення платежу: переказ коштів від ОСОБА_2.

Постановою Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних.

05.04.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора" №463, на підставі якого розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 05.04.2016 по 04.05.2016 включно та призначено уповноважену особу Фонду - Костенка І. І., та делеговано йому всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені законом, зокрема, ~law21~.

Рішенням Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-ш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "КБ "Хрещатик".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.06.2016 №9/3 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06.06.2016 по 05.06.2018 та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені законом, зокрема, ~law22~, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідацію департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І. І. строком на 2 роки з 06.06.2016 по
05.06.2018 включно.

З довідки №47/4-41-06-442 від 24.05.2016, виданої Банком, вбачається, що станом на 24.05.2016 залишок коштів на відкритому картковому рахунку позивачки становить 200 000,00 грн.

Уповноваженою особою Фонду на адресу позивачки направлено повідомлення від
24.05.2016 про нікчемність правочину, а саме операції безготівкового перерахування грошових коштів 04.04.2016 з рахунку іншої фізичної особи на картковий рахунок позивачки у сумі 200000,00 грн на підставі ~law23~.

Вважаючи своє право на отримання відшкодування коштів за договором вкладу за рахунок Фонду порушеним, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені ~law24~.

~law25~ визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

~law26~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law27~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений ~law28~, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями ~law29~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law30~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн. ), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених ~law31~ щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law32~ підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів ~law33~, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до положень ~law34~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

~law35~ визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ~law37~ Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law38~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи ~law39~, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У спірному випадку уповноважена особа Фонду вважає нікчемним правочин, а саме операцію безготівкового перерахування грошових коштів 04.04.2016 з рахунку іншої фізичної особи на картковий рахунок позивачки у сумі 200000,00 грн на підставі ~law40~.

Зі змісту даної норми вбачається, що ~law41~ не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачкою та ПАТ
"КБ "Хрещатик", оскільки на підставі цього договору у позивачки не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.

Також законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Водночас постанова НБУ № 231/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з постановою НБУ № 231/БТ ПАТ КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ КБ "Хрещатик" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "КБ "Хрещатик", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, таке рішення НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв'язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Також у постанові НБУ № 231/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 816/378/16.

В свою чергу рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" прийнято 05.04.2016.

Як встановили суди, позивачка уклала договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки 03.04.2016. Отже, укладення договору й зарахування коштів відбулися до початку віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (05.04.2016).

На цій підставі суд суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що договір банківського вкладу є нікчемним, як такий, що укладений під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії проблемних" та у день прийняття постанови Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" від
05.04.2016.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 826/6958/17.

Дійсно, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків та застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунку позивачка набула статусу вкладника банку і відповідно на неї поширюються передбачені ~law43~ гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення судами попередніх інстанції оскаржуваних рішень), яка кореспондується із частиною 3 статті 3 КАС України (у чинній редакції), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ~law44~ (у редакції Закону України від
16.07.2015 N 629-VIII, яка діє з 01.07.2016), уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог ~law45~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

За змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення №14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від
26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1.

Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" задовольнити частково.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №826/20134/16, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.3017 у такій редакції:

"зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "КБ "Хрещатик" згідно Договору №1F0083/11104984201 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки від 03.04.2016 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С. М. Чиркін

Судді: О. П. Стародуб

В. М. Шарапа