Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №804/1486/15

адміністративне провадження №К/9901/4262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Царікової О.В. від 13 жовтня 2017 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В., Добродняк І.Ю. від 21 грудня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2

до Прокуратури Дніпропетровської області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані тим, що при прийнятті наказу про звільнення позивача відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить ці рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суди при ухваленні рішень неправильно застосували «Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України».

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до пункту 2.1 Наказу генеральної прокуратури України від 22 вересня 2014 року №17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури» до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносяться кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Згідно з пунктом 3.6 цього ж наказу визначено, що за фактами скоєння прокурорами чи слідчими ганебних вчинків призначати службові розслідування (перевірки), які проводити відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України. За їх результатами приймати обґрунтовані та такі, що відповідають ступеню вини і тяжкості проступку, рішення про дисциплінарну відповідальність винних осіб, аж до звільнення з органів прокуратури, у тому числі з порушенням клопотання про позбавлення класного чину.

Порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури регламентується Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року №104 (далі Інструкція).

Відповідно до пунктів 2.1.11 та 2.1.12 Інструкції підставами для проведення службового розслідування (перевірки) можуть бути: невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків, що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави; інші грубі порушення закону, трудової та виконавчої дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Судами попередніх інстанцій зазначено, з чим погоджується Суд, що службове розслідування було проведено відповідно до Інструкції та правильно встановлено порушення позивача, які були підставою для підписання наказу про звільнення.

Враховуючи нормативно закріплені вимоги щодо дотримання етики працівником прокуратури, Суд вважає, що встановлені обставини справи об'єктивно засвідчують факт неетичної поведінки позивача під час затримання останнього працівниками Дорожньо-патрульної служби.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводі судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа