ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №820/817/17

адміністративне провадження №К/9901/31288/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя - Мар'єнко Л.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі № 820/817/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Лінк»

про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Лінк» (далі - Товариство), в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 20.02.2017 № 1343.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДФС у Харківській області зазначило, що Товариство в порушення норм податкового законодавства не забезпечило виконання вимоги контролюючого органу щодо проведення в присутності його посадових осіб інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, що зафіксовано відповідним актом. 20.02.2017 у зв'язку з відмовою платника податків від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів на підставі підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 1343 про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у Харківській області відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для застосування умовного адміністративного арешту відсутні, оскільки контролюючим органом врахована та надана оцінка проведеній інвентаризації за наслідками перевірки, в результаті чого прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується в судовому порядку.

Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

01.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 11.01.2017 № 13 та направлень на перевірку від 20.01.2017 №№ 86, 87, 88, 89 та від 25.01.2017 № 291 посадовими особами контролюючого органу з 23.01.2017 по 17.02.2017 здійснювалася документальна планова виїзна перевірка Товариства за період діяльності з 01.01.2015 по 30.09.2016.

У ході проведення вказаної перевірки ГУ ДФС у Харківській області склало вимогу про проведення інвентаризації від 01.02.2017 № 568/10/20-40-14-01, від отримання якої уповноважені особи Товариства відмовились, оскільки, на їх думку, діюче законодавство не передбачає участь посадових осіб контролюючого органу у проведенні інвентаризації, про що складено акт від 01.02.2017 № 71/20-40-14-01-098/3179956.

16.02.2017 Товариство надіслало листа, яким повідомило, що на підставі наказу від 14.02.2017 № 1402/17 у період з 14.02.2017 по 16.02.2017 на підприємстві проведено інвентаризацію.

17.02.2017 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід за адресою відповідача для проведення інвентаризації, проте, уповноваженими особами Товариства відмовлено у допуску до проведення інвентаризації, про що складено акт № 261/20-40-14-01-08/3179956.

На підставі акта про відмову у допуску до проведення інвентаризації, керуючись статтею 94 ПК України, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства від 20.02.2017 № 1343.

Задовольняючи позов Товариства, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для застосування умовного адміністративного арешту відповідно до статті 94 ПК України відсутні, оскільки інвентаризація відповідачем проведена, а вимога контролюючого органу про проведення такої інвентаризації у присутності посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області чинним законодавством не передбачена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 20.1.9 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до положень статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (пункт 94.1 статті 94 ПК України).

Згідно з підпунктом 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Тобто однією з підстав для застосування арешту майна платника податків є відмова від проведення інвентаризації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття позивачем рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна стала відмова уповноважених осіб Товариства у проведенні інвентаризації в присутності посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 (далі - Положення № 879).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Зі змісту наведеної норми Положення № 879 вбачається, що присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов'язковою.

При цьому, якщо розглядати цю норму у контексті застосування вищенаведених положень ПК України, то можна дійти висновку, що належною підставою для застосування арешту майна відповідно до підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України є відмова платника податків взагалі від проведення інвентаризації, а не відмова від її проведення у присутності посадових осіб контролюючого органу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що з метою проведення планової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі відповідача на вимогу контролюючого органу керівником Товариства видано наказ про проведення позапланової інвентаризації від 14.02.2017 № 1402/17 та в подальшому проведено таку інвентаризацію.

17.02.2017 у ході проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства відповідач надав можливість перевіряючим - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ознайомитися з інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей, основних засобів.

Результати проведеної інвентаризації враховані позивачем при складанні акта перевірки, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом судового оскарження.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства на підставі рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.02.2017 № 1343 є обґрунтованим.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи ГУ ДФС у Харківській області щодо наявності розбіжностей у зафіксованих показниках інвентаризаційного опису, оскільки у розумінні пункту 94.2 статті 94 ПК України це не є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків. Питання щодо достовірності проведеної інвентаризації та їх показників не є предметом дослідження у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова