Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/282/17 629/3161/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Смірнової Н.А. від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старостіна В.В., Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. від 27 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив: визнати дії відповідача по справі неправомірними, зобов'язати провести перерахунок пенсії з додаванням стажу за період перебування з 29 червня 1974 року по 29 травня 1974 року у період його навчання, на навчальних зборах у військах в/ч 28345 м. Ворошиловград відповідно до пункту "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що перебування на військових зборах є складовою учбового процесу.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що період проходження позивачем військових зборів є складовою учбового процесу та підтверджений належними та допустимими доказами, а відтак відмова пенсійного органу у включенні цього періоду до страхового стажу є протиправною.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і неправильне застосування норм процесуального права, Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що законодавством не передбачено зарахування до часу навчання періоду перебування на учбових зборах.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Також згідно з статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є трудова книжка, тому саме її даними повинен підтверджуватися період навчання у вищому навчальному закладі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року по справі № 344/11838/14-а.

Статтею 11 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.

Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять студенти вищих навчальних закладів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, придатні до військової служби за станом здоров'я та морально-діловими якостями.

Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України.

Згідно з пунктом 13 Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48, (далі Порядок № 48) військова підготовка здійснюється у формі навчальних занять, самостійної роботи студентів, практичної підготовки, навчального збору, контрольних заходів.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 48навчальний збір організовується після закінчення навчання у військовому навчальному підрозділі або вищому військовому навчальному закладі у поточному році або за рахунок часу, відведеного на канікулярну відпустку студентів.

Порядок призову і направлення студентів та інших осіб на навчальний збір, проходження перед початком навчального збору медичного огляду визначається Міноборони разом з Генеральним штабом Збройних Сил (пункт 17 Порядку № 48).

Навчальний збір завершується складенням студентами та іншими особами екзамену (пункт 19 Порядку).

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції про організацію підготовки офіцерів запасу з числа студентів вищих навчальних закладів, затвердженої Наказом Міністра оборони України, Міністерства освіти і науки України 11 листопада 2004 року № 531/857 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2004 року за № 1509/10108, (далі - Інструкція) до військової підготовки за програмою офіцерів запасу (далі - військова підготовка) залучаються студенти (денної форми навчання) вищих навчальних закладів (далі - студенти) відповідно до статті 11 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".

Пунктом 3.1. цієї Інструкції передбачено, що військова підготовка студентів організовується і проводиться згідно з вимогами Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, та цієї Інструкції.

Військова підготовка студентів включається до варіативних частин освітньо-професійних програм ВНЗ як самостійна навчальна дисципліна і складається з теоретичного і практичного курсів навчання, навчальних зборів (стажувань), які проводяться у військових частинах (на кораблях), ВНЗ, навчальних центрах, на полігонах тощо.

Проведення навчального збору (стажування) студентів є завершальним етапом військової підготовки студентів (пункт 4.2. Інструкції).

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до копії трудової книжки та копії архівної довідки Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет" № 76/56/222 від 24 травня 2017 року, перебування ОСОБА_2 на військових зборах в 1974 році в період часу з 29 червня 1974 року по 29 серпня 1974 року є складовою учбового процесу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в них відсутня копія трудової книжки позивача, що підтверджує період навчання у вищому навчальному закладі у спірному періоді.

Відтак, поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось встановлення обставин щодо наявності запису у трудовій книжці про навчання позивачем в період з 29 червня 1974 року по 29 серпня 1974 року, що є одним з визначальних факторів при вирішені спору про зарахування даного періоду до стажу роботи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (заяви № 23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. пункт 54 рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» від 09 листопада 1999 року № 26449/95 (SPACEK Ltd. against the Czech Republic). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 28 травня 2002 року № 33202/96 (Beyeler v. Italy ).

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ).

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задовольнити частково.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 у справі № 629/3161/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І.Гриців

Н.В. Коваленко