Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №522/7271/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №522/7271/17

адміністративне провадження №К/9901/52319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №522/7271/17

за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Запорожана Д. В., суддів Яковлєва О. В., Танасогло Т. М.,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови, листом від 27 лютого 2017 року, у перерахунку пенсії та зобов'язати провести перерахунок пенсії за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси щодо відмови у перерахунку пенсії за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року, з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі здійснити ОСОБА_1 за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року перерахунок пенсії з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року, а позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду позивач оскаржив його в касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до суду. Вказує, що про порушення своїх прав дізнався з листа Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 27 лютого 2017 року № 100/К-11, яким йому роз'яснено, що на виконання судових рішень Управлінням здійснено перерахунок пенсії до часу внесення змін до чинного законодавства.

У поданому відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.

Як встановлено, на виконання судових рішень, ухвалених у справі №2а-4250/09, Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси згідно з розпорядженням від 15 червня 2015 року № 186627 проведено позивачу перерахунок пенсії як інваліду другої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 01 липня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування".

На виконання судових рішень, ухвалених у справі № 2-а-1414/11, розпорядженням від 24 квітня 2015 року позивачу здійснено перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік за період з 01 серпня 2010 року по 22 липня 2011 року.

Позивач, вважаючи, що за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року перерахунок пенсії йому не проводився за вказаними вище судовими рішеннями, звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вказаний період.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси листом від 27 лютого 2017 року №100/К-11 повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії та нарахуванні суми недоотриманої пенсії за період 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, оскільки на виконання судових рішень позивачу здійснено перерахунок пенсії та пенсія виплачується з урахуванням надбавок та підвищень у відповідності до Законів України "Про Державний бюджет" на відповідний рік та постанов Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 та від 23 листопада 2011 року № 1210.

Не погоджуючись із діями Пенсійного органу, ОСОБА_1 13 квітня 2017 року звернувся до суду з цим позовом та просить зобов'язати відповідача з метою належного і повного виконання судових рішень здійснити перерахунок пенсії за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що даний адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду і позивачем не наведено достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а саме не надано доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, тобто доказів в обґрунтування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 1 статті 99 КАС України або іншими законами.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України (у вказаній вище редакції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналогічні приписи закріплено і у ч.3 ст.123 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), якою встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки початок шестимісячного строку, у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України, визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).

Саме з цього моменту починається перебіг строку звернення до суду.

Апеляційний суд виходив з того, що позов заявлено за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року і саме з цього часу починав відлік строку звернення до суду. А тому, враховуючи що позов подано у квітні 2017 року, дійшов висновку, що строк пропущено.

З таким висновком погодитись не можливо, оскільки у цьому випадку апеляційний суд неправильно визначив момент коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як встановлено, розпорядженнями від 24 квітня 2015 року та від 15 червня 2015 року Пенсійний орган, на виконання судових рішень, здійснив перерахунок пенсії позивачу і він вважає такий перерахунок неправильним та оскаржує його.

Тобто, оскаржені позивачем дії вчинені 24 квітня 2015 року та 15 червня 2015 року, тому необхідно встановити, коли він дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав у зв'язку з виданням цих розпоряджень.

Між тим, сам позивач вказував, що про існування вказаних розпоряджень він дізнався з листа Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.

Одеси від 27 лютого 2017 року № 100/К-11.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку про залишення позовних вимог без розгляду, ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду