Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2019 року у справі №318/969/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №318/969/17

адміністративне провадження №К/9901/30299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 318/969/17

за позовом ОСОБА_1 до Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання дій протиправними дій та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Ясенової Т. І., суддів: Суховарова А. В., Головко О. В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 11-18/6 від 16 лютого 2017 року "Про заяви" і зобов'язати відповідача повторно розглянути відповідно до вимог законодавства на черговій пленарній сесії заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2017 року про внесення змін до рішення сесії Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 16-6/10 від 12 травня 2011 року "Про передачу земельних ділянок у власність".

Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27 червня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення вісімнадцятої сесії 7-го скликання Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 11-18/6 від 16 лютого 2017 року "Про заяви". Зобов'язано Водянську сільську раду Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області повторно розглянути відповідно до вимог законодавства на черговій пленарній сесії заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2017 року про внесення змін до рішення сесії Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 16-6/10 від 12 травня 2011 року "Про передачу земельних ділянок у власність", що уточнення для ведення особистого селянського господарства з яких земель відведена земельна ділянка по АДРЕСА_1.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Як встановлено, 11 березня 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на збір матеріалів погодження на земельну ділянку загальною площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням № 16-6/10 від 12 травня 2011 року Водянська сільська рада Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області надала позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1

06 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до пункту 1 рішення Водянської сільської ради від 12 травня 2011 року № 16-6/10, а саме: уточнити з яких земель відводиться земельна ділянка.

Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Водянської сільської ради №11-18/6 від 16 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до вищевказаного рішення та скасовано рішення № 16-6/10 від 12 травня 2011 року.

Підставою прийняття вказаного рішення вказано те, що ОСОБА_1 на протязі майже шести років не виявив бажання оформити земельну ділянку і за цей час Запорізьким інститутом землеустрою проведена нормативно-грошова оцінка земель села Водяне Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області згідно якої, ця земельна ділянка відносить до категорії земель за функцією використання як: "землі оздоровчого рекреаційного призначення".

Не погодившись з рішенням № 11-18/6 від 16 лютого 2017 року, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача від 16 лютого 2017 року № 11-18/6 не відповідає нормам діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, обґрунтував своє рішення тим, що фактично протягом шести років позивачем не було реалізовано надане йому право, рішення відповідача № 16-6/10 від 12 травня 2011 року не було виконано.

З огляду на викладене та, посилаючись на наявність у відповідача компетенції щодо вирішення питань регулювання земельних відносин, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1 , 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин 1 , 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З вказаного вбачається, що право ради скасовувати свої рішення існує виключно у випадках, що передбачені Конституцією та законами України.

Це підтверджується й змістом мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, де приведений аналіз законодавства із конкретними випадками, у яких закон надає право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення.

Проте, законодавство не містить положень, що уповноважують місцеві ради скасовувати або визнавати нечинними власні рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак суд апеляційної інстанції помилково дійшов протилежного висновку, посилаючись при цьому на пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вбачається з вказаної норми, вона регламентує, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях ради. Разом з цим, зазначено, що вказані питання вирішуються відповідно до закону.

Це означає, що вказана норма не уповноважує ради приймати будь-які рішення стосовно земельних питань, а лише ті, повноваження щодо прийняття яких встановлено у законі.

Стосовно висновків апеляційного суду, що рішення Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 16-6/10 від 12 травня 2011 року не було реалізовано, а тому відповідач мав право його скасувати, суд зазначає таке.

Вказаний висновок ґрунтується на помилковому застосуванні норм права та неправильному розумінні висновків рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року.

За змістом вказаного рішення Конституційного Суду України орган місцевого самоврядування має право скасовувати власні рішення, зокрема, лише в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, якщо право органу місцевого самоврядування скасувати певне рішення не передбачене законом, таке рішення скасовувати не можна у будь-якому випадку.

Якщо ж право органу місцевого самоврядування скасовувати певне рішення передбачено законом, то, відповідно, таке рішення може бути скасовано, однак, за виключенням випадків, коли відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином питання, реалізоване, чи ні, скасоване власне рішення органу місцевого самоврядування, має значення лише тоді, коли мова йде про випадки, у яких право на скасування таких рішень прямо передбачено законом. В інших випадках - орган місцевого самоврядування не має права скасовувати власні рішення, не залежно від того, чи вони реалізовані.

Отже, рішення Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 16-6/10 від 12 травня 2011 року могло бути скасовано лише у судовому порядку, рада не мала повноважень на його скасування, оскільки це не передбачено законом.

Вказане зумовлює необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути відповідно до вимог законодавства на черговій пленарній сесії заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2017 року про внесення змін до рішення сесії Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 16-6/10 від 12 травня 2011 року.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що має місце невідповідність дій відповідача вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС стосовно необхідності діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, а тому колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 318/969/17 скасувати і залишити в силі постанову Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду