Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №826/6825/16

адміністративне провадження №К/9901/20373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/6825/16

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року (постановлену у складі: головуючого судді - Кобилянського К.М.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні перевірки факту заяви позивача від 27 січня 2016 року щодо бездоказової заяви представника Генпрокуратури України про зловживання позивачем своїми правами;

- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у ненаданні відповіді на пункти 4, 5, 7 вимог прохальної частини заяви позивача від 27 січня 2016 року;

- визнати, що рішення Генеральної прокуратури України від 17 лютого 2016 року №05/3-14050-10, в частині означених обставин, не може вважатись обґрунтованим, а тому є протиправним;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України повторно розглянути заяву позивача від 27 січня 2016 року в частині перевірки обставин заяви представника Генпрокуратури України зловживання позивачем правами;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України повторно розглянути пункти 4, 5, 7 вимоги прохальної частини заяви позивача від 27 січня 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не провів перевірку викладених в заяві ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року фактів та не надав відповідь по суті заявлених вимог, а саме на пункти 4, 5, 7 вимог прохальної частини заяви. Вважає, відповідь Генеральної прокуратури України, викладену у листі від 17 лютого 2016 року №05/3-14050-10, необґрунтованою та протиправною.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 20 жовтня 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у ненаданні відповіді на питання поставлені в пунктах 4, 5, 7 заяви ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року (29 січня 2016 року за №17725-16).

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України повторно розглянути питання поставлені в пунктах 4, 5, 7 заяви ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року (29 січня 2016 року за №17725-16).

В іншій частині позову відмовити.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Генеральна прокуратура України в листі від 17 лютого 2016 року №05/3-14050-10 не надала відповідь на поставлені ОСОБА_1 питання в пунктах 4, 5, 7 заяви від 27 січня 2016 року, а тому позовна вимога про зобов'язання Генеральної прокуратури України повторно розглянути питання поставлені в пунктах 4, 5, 7 вказаної заяви ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 січня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 31 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року. Провадження у справі закрити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідач у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Генеральна прокуратура України зазначає, що належним чином розглянула звернення ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року та вжила заходів щодо своєчасного інформування останнього про результати розгляду, про що надано відповідь листом від 17 лютого 2016 року №05/3-14050-10. Крім того, законність, повноту та обґрунтованість відповіді Генеральної прокуратури України від 17 лютого 2016 року, наданої на звернення позивача, уже встановлено судами в іншій адміністративній справі №826/5513/16. Приймаючи рішенні у вказаній справі, суди виходили з того, що Генеральною прокуратурою повно та об'єктивно, у порядку, встановленому законом, розглянуто звернення ОСОБА_1 У зв'язку з наведеними обставинами, провадження у даній справі підлягає закриттю.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що 27 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із скаргою (заявою), яку назвав доносом, що була зареєстрована 29 січня 2016 року №17725-16.

10. Вищезазначена скарга була подана позивачем в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян».

11. Генеральна прокуратура України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року (29 січня 2016 року №17725-16) надала відповідь листом від 17 лютого 2016 року №05/3-14050-10.

12. На думку позивача, питання зазначені в пунктах 4, 5, 7 скарги (заяви) від 27 січня 2016 року (29 січня 2016 року за №17725-16) Генеральною прокуратурою України не були розглянуті, не було надано належної відповіді на них в листі від 17 лютого 2016 року №05/3-14050-10.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України.

13.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

14.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

14.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

15.1. Частина перша статті 1. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

15.2. Стаття 3. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

15.3. Частина перша статті 15. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

15.4. Частина перша статті 19. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

15.5. Стаття 20. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

18. Зі змісту скарги (заяви) ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року вбачається, що у пунктах 4, 5, 7 позивач просив Генеральну прокуратуру України повідомити йому:

- якими саме правилами зловживає ОСОБА_1, відповідно до заяви зробленої 20 січня 2016 року представником Генеральної прокуратури України? (пункт 4 скарги (заяви);

- на підставі яких саме даних (документів, довідок, тощо) представником Генеральної прокуратури України була зроблена заява 20 січня 2016 року про те, що ОСОБА_1 зловживає своїми правами? (пункт 5 скарги (заяви);

- чи зверталась Генеральна прокуратура України до правоохоронних органів з приводу зловживань ОСОБА_1 своїми правами? (пункт 7 скарги (заяви).

19. Листом Генеральної прокуратури України від 17 лютого 2016 року №05/3-140.50-10 позивачу зокрема повідомлено, що було проведено перевірку правомірності дій представника Генеральної прокуратури України в адміністративній справі, а ознайомитись з матеріалами перевірки останній може у зручний для нього час у приміщенні Генеральної прокуратури України по вул. Б.Грінченка, 3-Б у м. Києві. Також повідомлено номер телефону для узгодження часу ознайомлення.

20. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що аналіз листа Генеральної прокуратури України від 17 лютого 2016 року дає підстави для висновку про відсутність відповідей на поставлені позивачем питання в пунктах 4, 5, 7 скарги (заяви) від 27 січня 2016 року, оскільки відповідачем лише було повідомлено про можливість ознайомитися з матеріалами справи.

21. Посилання касатора на закриття провадження у даній справі у зв'язку із набранням законної сили у справі №826/5513/16 з того самого спору і між тими самими сторонами, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим, оскільки у справі №826/5513/16 позовні вимоги стосуються ненадання Генеральною прокуратурою відповіді на зазначені в заяві ОСОБА_1 питання в пунктах 1, 2, а у даній справі - ненадання відповідачем відповіді на зазначені в заяві позивача питання в пунктах 4, 5, 7.

22. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі №826/6825/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх